|
У стародавньому Римі професія судді була однією із найбільш шанованих і найбільш... ризикованих. Справа в тому, що новий суддя сидів на кріслі, котре було обтягнуте шкірою його попередника, впійманого на хабарі. Оце традиція: жорстока, але дієва. Шкода, що давньоримська традиція не є популярною нині – тоді навряд чи ми б довідались про низку, справ, описаних нижче.
Про діяння львівських суддів, достойних стати, так би мовити «прикрасою» згаданої частини гарнітуру відомо чимало. Сьогодні ж мова піде не про звичайного суддю, а про голову Личаківського районного суду Анатолія Горецького. Радше, ми розповімо лише про два, але достатньо яскравих, приклади його «творчості».
Приклад №1. Невелика передісторія. Ще з 1998 року в провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа про банкрутство ПМП «Гал-Тамп».Одним з кредиторів цього підприємства є ВАТ «Банк Універсальний» з сумою вимог майже у 300 тисяч гривень, яка визнана судом.
Справа в тому, що ПМП «Гал-Тамп» було власником автокемпінгу «Святослав», що у м. Сколе на Львівщині.У 2000 році (тобто за два роки після визнання ПМП «Гал-Тамп» банкрутом) автокемпінг «Святослав» дивним чином і по сумнівній схемі перейшов у власність ДП «Святослав» Приватного малого підприємства «Гал-Тамп».
Так, згідно заяви директора ДП «Святослав» Олексія Ореста, розпорядженням Голови Сколівської районної державної адміністрації Львівської області від 30 серпня 2000 року було оформлено право власності та видано свідоцтво про право власності на автокемпінг «Святослав» Дочірньому підприємству «Святослав» у зв’язку з реорганізацією підприємства. У своїй заяві пан Олексій зазначив неправдиві дані - він просив переоформлення права власності на майно автокемпінгу «Святослав» провести у зв’язку з реорганізацією ПМП «Гал-Тамп». А що було насправді? Насправді ж жодна реорганізація ПМП «Гал-Тамп» не проводилась і не планувалась як на час подання заяви, так і до сьогодні. На той час ліквідаційною комісією автокемпінг «Святослав» був вже включений у ліквідаційну масу підприємства-банкрута ПМП «Гал-Тамп».
Далі на арену виходить герой нашого роману – суддя Горецький. Рішенням очолюваного ним суду 10 січня 2003 року було задоволено позовну заяву пані Олексій Надії Миколаївни до Дочірнього підприємства «Святослав» ПМП «Гал-Тамп» про визнання права власності: за Олексій Надією було визнане право власності на ДП «Святослав» з усім його майном. Водночас Сколівську районну державну адміністрацію зобов’язали перереєструвати Дочірнє підприємство «Святослав» в приватне підприємство «Святослав» засновником якого є Олексій Надія Миколаївна та зареєструвати статут приватного підприємства «Святослав».
Як уже можна було здогадатись, вищеописану справу розглядав Анатолій Горецький. Звісно, цей суддя і ухвалив рішення по справі, щоправда, ухвалив із порушенням норм процесуального і матеріального права.
Перш за все є дивним, що такий досвідчений суддя, як пан Горецький (нагадаємо - голова районного суду!) прийняв до провадження справу з порушенням правил підсудності. Наприклад, відповідач – ДП «Святослав» розташоване у м. Сколе, позивач пані Олексій - зареєстрована як мешканка м. Тернопіль, спірна юридична особа - у м. Сколе. Також суддя зробив висновок, що засновник дочірнього підприємства «Святослав» ПМП «Гал-Тамп» ліквідоване, не перевіривши чи виключене дане підприємство з державного реєстру України.
Дана «лояльність» судді Горецького, вочевидь, пояснюється і тим, що його син – адвокат Горецький М.А. мав відношення до ПМП «Гал-Тамп», він навіть представляв інтереси цього підприємства у апеляційні інстанції при розгляді апеляційної скарги ВАТ «Банк Універсальний».
На підставі вказаного рішення Личаківського районного суду Львова ДП «Святослав» було перереєстровано у ПП «Едвілєна» власником якого є пані Олексій (з 2003 року – вже пані Шаманська). Отак просто і легко – єдиним розчерком пера (але потрібним і мотивованим!) – згадана пані стала приватним підприємцем із чималими статками, а згаданий суддя – так і залишився суддею, але теж із чималими статками.
Після цього у липні 2003 року ПП «Едвілєна» продає підприємцю Шаманській Н.М. автокемпінг «Святослав» з розстроченням платежу на три роки. Хоча власність на вказане майно в БТІ реєструється за Шаманською, як фізичною особою. За три роки - у 2006 році - апеляційним судом Львівської області по апеляційні скарзі ВАТ «Банк Універсальний» було скасоване рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10 січня 2003 року.
З огляду наведеного вимальовується класична рейдерська схема. Тільки в цьому випадку потерпають визнані судом кредитори банкрута ПМП «Гал-Тамп» (сума вимог сягає 900000 гривень). Погодьтесь – чималі гроші.
Цікаво, що на цьому «участь» Личаківського районного суду м. Львова у справі про банкрутство ПМП «Гал-Тамп» не завершилась. У 2005 році суд прийняв рішення про визнання права власності на незавершене будівництво бази відпочинку (під яке відведено 0,94 га землі) в с.Н. Рожанка Сколівського району Львівщини. Вказане майно належало ПМП «Гал-Тамп» і було включене у ліквідаційну масу. Аналогічні порушення правил підсудності… А менше ніж за півроку - у листопаді 2005 року - це майно було реалізоване юридичній особі за 10000 гривень. Тобто, внаслідок судового рішення та наступної реалізації майна, незавершене будівництво бази відпочинку було виведено з активів банкрута, що порушує права кредиторів по справі.
Правда, вочевидь, на порушення тих чи інших прав суддя Горецький як не зважав, так не зважає і досі. Чи не апогеєм його «творчості» стало прийняття 21 (!) ухвали по одній справі протягом одного дня. Втім, це вже зовсім інша історія, про яку далі.
Приклад №2. Один із найбільших акціонерів ВАТ «Агрофірма» Провесінь» ТзОВ «Інвестиційний консорціум «Вихор» неодноразово зверталося до органів влади щодо беззаконня яке чиниться в Личаківському районному суді за безпосередньої участі у цьому його голови Анатолія Горецького.
Питання рейдерської атаки на «Провесінь», яка здійснюється з участю цього судді, стали предметом розгляду Міжвідомчої комісії з протидії незаконному поглинанню підприємств на чолі з Першим Віце-Прем’єр-Міністром України Миколою Азаровим, а також перебувають на контролі у Верховній Раді (про це свідчить лист Голови Комітету з питань правосуддя), Верховному Суді України та Міністерстві Юстиції України. Але чомусь навіть такі поважні інстанції не справляють потрібного враження на суддю, котрий, так би мовити увійшов у раж.
Підставою для порушення питання про дисциплінарну відповідальність судді стало винесення незаконних ухвал про забезпечення позову в корпоративних спорах стосовно ВАТ «Агрофірма «Провесінь» за заявами голови Правління Агрофірми Івана Півня, членів його родини та довірених осіб.
Більше того, незаконні рішення судді Горецького на сьогодні уже скасовані Апеляційним судом. Львівської області. (До слова, Апеляційним судом також скасовано неправомірну постанову судді Горецького про адміністративний арешт п. Ю.Гащука – адже цією ухвалою пан суддя не тільки не надав затриманому право на захист, не з’ясував жодних обставин справи, але й зазначив свідомо неправдиву інформацію про те що затриманий нібито визнав факт вчинення ним правопорушення).
Проте, незважаючи на прийняття Верховною Радою України Закону України про віднесення корпоративних спорів до виключної компетенції господарських судів, Личаківський районний суд продовжує приймати до розгляду корпоративні спори щодо ВАТ «Агрофірма «Провесінь». І знову за дивним збігом (?) обставин, суддею який розглядає справи є голова суду Анатолій Горецький. Звичка – страшна сила.
Зокрема, буквально три тижні тому, 4 квітня 2007 рок, суддя Горецький за позовом такого собі пана Шелеста – „за збігом обставин” - члена родини голови правління «Провесні» Івана Півня, виносить 21 (!!!) ухвалу про арешт акцій близько сотні акціонерів ВАТ «Агрофірма «Провесінь». При цьому масові арешти акцій відбуваються не тільки без виклику зацікавлених сторін але й без залучення їх до участі у справі. Сама справа при цьому у районному суді взагалі не розглядається.
Отож, ми знову маємо класичний приклад рейдерської схеми, коли за надуманим позовом при явній відсутності предмету спору у «справі» між пов'язаними особами суддя вирішує питання про права сотень громадян, які навіть не залучені до справи. (Та й навіщо? Результат-бо відомий заздалегідь). Окрім цього, безпідставність та безглуздість судових позовів, що подаються членами родини Івана Півня, є очевидною не тільки для Апеляційного суду, але й для людини без юридичної освіти. Проте, чомусь ця безглуздість не очевидна для судді – людини із відповідною освітою. Мабуть, «закривати очі» можна і на безглузді речі (ба, навіть потурати їм), але… тільки за відповідну подяку.
Таким чином, суддя Горецький й надалі невпинно виносить все нові й нові ухвали про забезпечення позову. Загалом, головою суду особисто винесено близько трьох десятків судових документів на користь однієї із сторін корпоративного конфлікту навколо Агрофірми «Провесінь». Традиція, одначе.
Про що ж може свідчити систематичність та грубість порушень процесуального та матеріального права суддею Горецьким при розгляді корпоративних спорів щодо «Провесні»? Про непрофесійність? Швидше, про особисту зацікавленість голови Личаківського районного суду м. Львова у цій справі, а це аж ніяк не сумісно з займаною посадою.
P.S. Цікаво, а які крісла у Личаківському районному суді?
|
