"По чём нинче квартиры для партий?!"

У Львові запахло черго­вим скандалом. Цього разу - приватизацій­ним, з явно політичним «душком». Спричини­лися до того активісти Громадського форуму Львова, які оприлюдни­ли майже засекречені документи (принаймні їх не подали на сайті Львівської міської ради через „технічні причи­ни”). У документах йдеться про передачу на пільгових умовах приміщень для політич­них партій. Громадсь­кий форум стверджує, що бюджет міста не отримав приблизно 5 мільйонів гривень...

Самі собі режисери

В одному з додатків до ухвали міської ради, наприклад, розписа­но об'єкти приватизації з цінами (включно з ПДВ). Таким чином організація Народного руху Украї­ни Франківського району Львова от­римала на вулиці Здоров'я, 9-а при­міщення площею понад 132 кв. м за неповних 80,5 тисячі гривень, Сихівській організації цієї партії приміщення на вулиці Хоткевича, 16-а площею майже 80 „квадратів” обійшлося на суму 44,5 тисячі гри­вень, обласна організацій „Батьків­щини” 113 квадратні метри на ву­лиці Франка, 16 придбала за 83,4 ти­сячі гривень.

Координатор Громадського форуму Львова Олег Мацех ува­жає, що задум такої „революцій­ної” приватизації підготували зав­часу. Ще 8 липня 2004 року міська рада винесла ухвалу № 1721 „Про приватизацію об'єктів комуналь­ної власності». Депутати врахува­ли „значний внесок у національ­но-демократичне відродження України” таких організацій, як НРУ, УНП, КУН, ВО „Батьківщи­на”, ГО „Нова хвиля”, і дозволили їм викупити приміщення за 20 відсотків їх ринкової вартості. Тож 2,5 тисячі квадратних метрів при­міщень, що фактично належали громаді Львова, перейшли до партій, а бюджет втратив понад 5 мільйонів гривень.

До слова, липневу ухвалу ви­несли ще за „царювання” Любомира Буняка, а жовтневу 2005 року - після його повалення, за правління в.о. міського голови Зеновія Сірика.

Наразі Громадський форум Львова вимагає від теперішньої влади скасувати незаконні ухвали та рішення і закликає партійних функціонерів негайно повернути „нажиті” приміщення у кому­нальну власність міста або вику­пити їх за ринковими цінами.

Партії поки що мовчать, а Громадський форум дав їм мож­ливість подумати до нового року. Якщо патріотичні політики не погодяться, то пан Мацех обі­цяє оскаржити рішення міськра­ди у суді.

Пікантності ситуації додає і той факт, що саме представники вищеназваних партій утворювали більшість у тодішній міській раді.

Нинішній мер Львова Андрій Садовий каже: його команда ста­ла заручником ухвалених попе­редниками рішень. Він також вважає, що це питання - диску­сійне і лежить у моральній пло­щині.

- Я думаю, що кожна партія, яка отримала такий подарунок від міста, повинна подумати, наскільки вона може його прийня­ти, якщо вона хоче мати довіру серед громадян, - резюмує пан Садовий.

Історія „офісної хвороби”

На початку 90-х років на га­лицьких теренах розпочалося активне партійне будівництво. Тоді перша зареєстрована в Україні Українська республіканська партія (Львівська обласна організація, яку очолював Бог­дан Горинь) отримала від міської влади дуже щедрий подарунок - приміщення на вулиці Стефаника, 12 площею приблизно 600 квадратних метрів в оренду.

Тодішній секретар ЛОО УРП з господарських питань Іван Гриновець згадує, що хоч за таку ве­личезну площу треба було плати­ти буквально копійки, але і з цією проблемою „уерпісти” не могли дати собі ради. Вирішили зайві приміщення здавати в суборенду комерційним структурам і таким чином заробляти на Партійні потреби. А останні, за його словами, тоді були чималі: оплачувати робо­ту агітаційних бригад на акціях, друкувати листівки...

Пан Іван каже, що одну з кімнат узяв в оренду нинішній мер Львова Андрій Садовий, який займався продажем сільгосптех­ніки виробництва Харківського тракторного заводу. Інший підприємливий чолов'яга поста­вив у фойє барну стійку та більярдний стіл, де могли налити чай і до чаю...

Згодом у партії почалися роз­коли, внутрішньопартійна гризня, і УРП зійшла на пси. Тепер у роз­порядженні тепер уже „УРП-Собор” залишилось дві чи три кімнати. Та й цього, за словами співрозмовника, забагато.

Подібна доля спіткала і розкішне приміщення НРУ на проспекті Шевченка. Хто там нині офіційно „замешкав” - до­стеменно не знає ніхто, оскільки НРУ теж розколовся, а його пра­вонаступник під орудою пана Кендзьора, як відомо, перебрався в офіс на вулиці Коперника.

Політичний стриптиз

Перебуваючи в Німеччині, Франції, Іспанії і Португалії, я не побачив жодного партійного офісу. Звісно, вони там є, але те, що їх у сотні разів менше, ніж у нас, немає жодного сумніву.

Проте у Західній Європі, куди так полюбляють навідуватися наші депутати і чиновники, давно успішно функціонують спортивні бари. Кожен футбольний клуб, приміром, має. такі заклади не тільки у рідному місті, а й у всій країні і навіть поза її межами. У цьому немає нічого злого, оскіль­ки такі заклади дають прибуток, роботу і хоч якось згуртовують людей, рятуючи їх від самотності.

Виглядає на те, що наша пар­тійно-чиновницька братія, яка розмножується, як бур'ян, вирі­шила теж відкрити своєрідні «клу­би» за інтересами, назвавши їх чомусь партійними офісами. Тільки, на відміну від спортивних пабів, де народ, попиваючи пиво чи «колу», оглядає по телебачен­ню матчі улюбленої команди, зрозуміти до кінця функцію при­міщень, якими володіють наші переважно диванні партії, важко.

Наприклад, соціологи ствер­джують, що вітчизняним партіям довіряє не більше 4 % громадян. Тому політична доля цих форму­вань плачевна. Але приміщення завжди можна буде конвертувати у якусь справу. Тим паче, що на­род охочіше сприймає партійні догми, споглядаючи, наприклад, жіночі принади...

P.S. Цим питанням ще з літа зацікавилася прокурату­ра, яка вважає, що політичні партії не мають права входи­ти до переліку організацій, які можуть отримувати низьку орендну ставку. Згідно із зако­нодавством, місто може нада­вати в оренду приміщення за. пільговими цінами лише органі­заціям, які мають соціальну значущість. Прокурор міста виніс протест на рішення міської ради, а депутати його відхилили. Тепер, з оприлюднен­ням ГФЛ додатків, безперечно, конфлікт набере нових обертів.