|
Поява фінансової „дійної корови” Петра Олійника під назвою „Львівсистеменерго” відбулася невипадково. Адже у 1997 році пан Петро Перший Червоноградський познайомився з угорцем Ріттером Дьердьене, бізнесменом, разом із яким вдалося „наварити” головний капіталець пана Олійника. Як написано у життєписі львівського губернатора, „1997 року разом із угорцями Петро Олійник та його партнери створили українсько-угорське спільне підприємство „Львівсистеменерго”... це був найкращий інвестиційний проект 1997-1998 років у Львівській області”.
З угорського боку засновником ЗАТ „Львівсистеменерго” було дочірнє підприємство із 100 % іноземним капіталом „Сістем консалтінг Україна”, засноване, в свою чергу, АТ „Сістем Консалтінг Угорщина” у листопаді 1997 року. Власником АТ „Сістем Консалтінг Угорщина”, як ви вже здогадались, був не хто інший як мадяр Ріттер. Він же став директором ДП „Cістем Консалтінг Україна”. Основними видами діяльності ДП були агломерація (збагачення) кам’яного вугілля, здавання під найм машин та устаткування і фінансовий лізинг.
Останній вид діяльності виявився єдиним, який реально здійснювало ДП „Сістем Консалтінг Україна”. І це не дивно, адже основною частиною „забугорної” інвестиції став майновий внесок засновника - угорця Ріттера Дьердене – на суму в понад 2 мільйони 884 тисячі доларів США. Для порівняння, грошовий внесок складав у 28 разів меншу суму – 102 тисячі американських баксів.
Саме цей майновий внесок і став предметом надання у фінансовий лізинг ЗАТ „Львівсистеменерго”. Таким чином, майно „Систем Консалтінг Україна” почало „викуповуватись” ВАТ „Львівсистеменерго”, яке в свою чергу засноване самим „Систем Консалтінг Україна”. Таке собі „позичив я сам собі свою лопату із правом викупу”...
Протягом діяльності, зрозуміло, ДП „Сістем консалтінг” зазнавало збитків, адже не наживешся на структурі, яку створив ти сам. Єдиним іншим контрагентом ДП „Сістем консалтінг” була інша „дочірка” – ЗАТ страхова компанія „AIGУкраїна”, м. Київ – куди сплачувалася страхова премія за страхування майна, переданого у фінансовий лізинг.
Таким чином виходило, що „дочірка” Ріттера приносила йому суцільні збитки. Для прикладу, 2000 року валові доходи ДП „Сістем Консалтінг” склали 17 (!) тисяч гривень напроти 810 тисяч(!!!) валових витрат. Такий собі угорський „благодійник” – і що там втрати у 800 тисяч гривень на рік.
Але, звісно, Ріттер Дьердене був лише подільником у іншого „зубатого” комбінатора – Петра Михайловича Олійника. За ним, як говорить „життєпис” у 1997 році залишились лише уже згадані нами ВАТ „Червоноградський завод металоконструкцій” та... проект „Львівсистеменерго”, співзасновником якого з українського боку було ТзОВ „Західпромінвест” – тобто Петро Олійник сотоваріщі.
А серед „товаріщєй” – співзасновників „Західпромінвесту”, крім Петра Олійника із 59 відсотками, були уже знайомі нам Францішко Олександр Кайтанович, Брух Семен Захарович і ще підприємство „Новий час” із 100 % іноземним капіталом, залученим із Кайманових островів.
Довідка Обсерватора: Кайманові острови – країна із статусом офшорної зони у Карибському морі.
Статутний фонд на момент створення підприємства відповідно до установчих документів складав 102 тисячі гривень. У 1999 році Петро Михайлович передав своїй дружині Мирославі власну частку у ТзОВ „Західпромінвест”. Після перерозподілу утворились наступні розміри часток: „Новий час” (Кайманові острови), юридична адреса в Україні м. Київ, вул. Толстого, 8/33 – 600 тисяч гривень (50 % акцій), Олійник Мирослава Петрівна, Брух Семен Захарович і Францішко Олександр Кайтанович – по 155,23 тисяч гривень та акції ВАТ „Червоноградський завод металоконструкцій” на суму 44,76 тис. грн. (16,66 % акцій) у кожного. Таким чином, статутний фонд збільшився в 12 разів, складаючи 1 мільйон 200 тисяч гривень.
Зауважимо, що Петро Олійник дійсно зберіг безпосередній контроль за заводом металевих конструкцій, адже його офшорна фірма „Новий час” отримала від пані Мирослави, Олександра Францішка і Семена Бруха не більше і не менше як 50 відсотків акцій ВАТ „Червоноградський завод металоконструкцій”, за які „Новий Час” вніс 134,29 тисяч гривень до статутного фонду „Західпромінвесту” – як частину вищезгаданих шестисот тисяч внеску.
Таким чином, намалювалася наступна схема: Петро Олійник захопив контроль над заводом металоконструкцій, записав фірму на батька Михайла, випустив акції ВАТ „Завод металоконструкцій” на крупну суму, викупив 87% цих акцій у свого батька через іншу кишенькову структуру („Західпромінвест”), вийшов із „Західпромінвесту”, збільшив розмір статутного фонду „Західпромінвесту” за рахунок тих же акцій, вклавши їх у фірму як внесок від Францішка, Бруха і дружини Мирослави – і передав (їх руками) 50% цих же акцій офшорній фірмі „Новий час” на Кайманові острови.
Отже, як кажуть, ітогі подвєдьом. Близько року тривав розвиток багатолапого бізнес-організму, який невдовзі прокачував через свої нутрощі сотні мільйонів гривень.
Залишалися останні штрихи. У лютому 1998 року ДП „Сістем Консалтінг Україна” разом із ТзОВ „Західпромінвест” створюють ЗАТ „Львівсистеменерго”. В жовтні 1998 року склад засновників ВАТ поповнюється уже знайомою нам фірмою „Новий час” з Кайманових островів а також ЗАТ „Українські ресурси і технології”. Комерційна структура, титульним видом діяльності якої мало стати збагачення (агломерація) кам’яного вугілля була повністю готова до „експлуатації”.
|
