|
Обсерватор продовжує публікувати розширений перелік комерційних структур, розбудованих львівським „Петром Першим” Олійником. Предметом другої частини нашого дослідження стали „сімейні” фірми родини Олійників, засновниками яких виступили батько та дружина львівського губернатора. Про те, як Петро Олійник вперше став на тернистий шлях підприємця
Першим на горизонті з’явилося ВАТ „Червоноградський завод металоконструкцій”, засновником якого виступив скромний червоноградський пенсіонер – Михайло Васильович Олійник. Первісно дане підприємство, зареєстроване у січні 1995 року, займалося виробництвом металевих конструкцій. Неважко здогадатися, що Михайло Васильович – це батько Петра Михайловича. Проте не варто плекати ілюзій стосовно підприємницьких талантів старенького батька-шахтаря, що понад тридцять років віддав важкій праці в копальні. У біографічному нарисі пана Петра Першого (як його називають у кулуарах ЛОДА та околицях) зазначено: „за Петром Олійником залишився завод металевих конструкцій”.
Даний завод, в свою чергу створив дочірнє підприємство „Металіст”. Для чого - обізнані з підприємництвом та елементарною бухгалтерією миттю пояснять необізнаному різницю в оподаткуванні „дочірки” і звичайної фірми. Адже народилося ДП не зразу, а в 1998 році, після того, як до складу утримувачів акцій ВАТ Червоноградський завод металоконструкцій” увійшло товариство з обмеженою відповідальністю „Західпромінвест”. І увійшло потужно – в його руках опинилося 87 відсотків акцій. У Михайла Васильовича Олійника залишились інші 13 відсотків. А серед засновників „Західпромінвесту”, що „народився” у грудні 1997 року в Червонограді знаходимо нашого „любого друга” – Петра Михайловича. Як сказано у біографічному нарисі „він створив свою компанію „Західпромінвест”. І створив її із дуже цікавими видами діяльності: „торгівля вугіллям, обробка металевих відходів, посередницькі послуги”. Це той самий перелік видів діяльності, що й у ЗАТ „Промсервіс” Сергія Вишневського, з якого Петро Михайлович вийшов у березні 1999 року.
І – о чудо – саме з березня 1999 року починається бурхлива діяльність „Західпромінвесту”. Відбулося це акурат після того як мер Червонограда Петро Олійник передав своїй дружині – Мирославі Петрівні – свою частку. Таким чином на сцену вийшла іще одна „підприємниця” – лікар-терапевт, що, не працюючи останні роки, займається вихованням доньки. Чи завдячують успіхи пані Мирослави на бізнесовому поприщі її глибоко прихованому таланту, чи партнерським стосункам з її (читай – чоловіка) компаньйонами – цікавими, до речі, особами – чого варті лише імена Семен Захарович Брух та Олександр Кайтанович Францішко. Зрештою, детальніша історія „співпраці” у подальших дослідженнях Обсерватора.
А пані Мирослава, між тим, у 2000 році відкриває ще одну контору – ТзОВ „Бізнес консалтінговий центр”. Співзасновниками виступає уже знайомий Олександр Кайтанович Францішко. Розподіл часток – по 50 відсотків.
Довідка Обсерватора:
Францішко Олександр Кайтанович, Народився 21 квітня 1958 року у м. Мукачево Закарпатської області проживає у м. Києві. У 2002 році балотувався до Верховної Ради за списком партії „Нова Генерація” під № 14.
Освіта – Дніпропетровський гірничий інститут (1980) за спеціальністю “Економіка і організація гірничої промисловості”, гірничий інженер-економіст.
Трудову діяльність розпочав у 1980 році дільничним гірничим нормувальником шахти імені В.І.Леніна виробничого об’єднання „Укрзахідвугілля”, що на Волині. У цьому об’єднанніі пропрацював до кінця 1990 року, пройшовши шлях від головного економіста до заступника директора з економічних питань шахти. У 1990-1996 роках - директор з економіки, генеральний директор виробничого об’єднання з видобутку вугілля „Укрзахідвугілля” Львівської області, потім до 1998 року – голова правління-президент державної Західно-Української вугільної холдингової компанії. З осені 1998 до весни 2005 року - голова правління закритого акціонерного товариства „Львівсистеменерго”.
Із березня 2005 року – в.о. першого віце-президента, перший віце-президент відкритого акціонерного товариства „НАК „ВугілляУкраїни”.
Указом Президента України від 18 серпня 2005 призначений заступником Міністра вугільної промисловості Олександра Тополова, цю посаду обіймає донині.
Р.S.У цьому ж ВНЗ разом з паном Францішком в одній групі навчався і Петро Олійник.
Вид діяльності, яким вирішують зайнятися у новому ТзОВ, створеному на зламі тисячоліть Мирослава Олійник разом із Олександром Францішком був також передовим – послуги Інтернету. Підключення до глобальної мережі, яке „Бізнес консалтинговий центр” пропонував населенню та юридичним особам Червонограда напряму не приносило захмарних прибутків, але опосередковано – стало ще одним стовпом у фінансовій піраміді що зростала під крилом Петра Олійника, який – нагадаємо – на той час (в 2000 році) уже був мером Червонограда.
Відбулася ця знаменна подія „воцаріння” на крісло міського голови шахтарського міста восени 1998 року. До березня 1999 року – часу остаточного розриву Олійника із Вишневським і початку активної бізнесової діяльності його родини – читай „Західпромінвесту”, „Заводу металевих конструкцій” - і головне – ЗАТ „Львівсистеменерго” – залишалося менше як півроку.
Саме ЗАТ „Львівсистеменерго” стало тим великим і викоханим дітищем Петра Михайловича, що найімовірніше і принесло йому 25 мільйонів, які нинішній губернатор відклав і закопав під деревом на чорний день . Але про це – згодом...
|
