|
Ігор Держко – добре знана львівському політикуму особа. Довгожитель будинку на Винниченка, 18 – нині голова фракції БЮТ Львівської обласної ради – працював у Львівській облдержадміністрації та обласній раді зі Степаном Давимукою, двічі з Михайлом Гладієм, Степаном Сенчуком, Мироном Янківим, Олександром Сендегою, а тепер – з Петром Олійником.
Він пережив не одного губернатора та не одного голову обласної ради. Тепер він вважає, що усі ідеали, яких дотримувався, принципи, яким слідував, можна реально реалізувати та втілити в життя на цьому етапі лише в команді Юлії Тимошенко. Для нього БЮТ став тим середовищем, яке відповідає його духовним запитам та політичному темпераменту. Він не ображається на Михайла Сендака і стверджує, що у 2002-2003 роках його намагалися підставити. Ігор Держко вірить у партійний геній Івана Деньковича, порівнює НСНУ з КПРС та хоче позачергового звіту голови Львівської ОДА Петра Олійника. Ігор Зіновійович, окрім ВО „Свобода”, планує залучити в союзники у Львівській обласній раді УНП, реформувати президію облради та до останнього відстоювати на посадах голів Бродівської, Яворівської, Мостиської та Самбірської РДА.
„…БЮТ відповідає моїм духовним запитам та моєму політичному темпераменту…”
- Ігоре Зіновійовичу, Ви очолили фракцію БЮТ в облраді після сороміцького та ганебного для „тимошенківців” голосування за кандидатуру голови обласної ради. Наступні принципові голосування показали дещо іншу фракцію БЮТ, яка голосує більш-менш консолідовано. У чому причина такої зміни: можливо, у середовищі львівських „бютівців” врешті сформувався сильний керівний центр, який зміг звести докупи угруповання Деньковича, Шкіля, Курпіля, „Кроку”, Сендака?
– Нас змобілізували проблеми, які розглядалися в обласній раді. Після обрання керівника фракції ми чітко домовилися, що певні напрямки, бачення роботи фракції і політичної сили, стратегія і тактика повинні бути зведеними в один вектор. Цей вектор і сформувався.
Випробовуванням для фракції була позачергова сесія, де ми були єдиним цілим.
– Пане Держко, Ви – довгожитель будинку на Винниченка, 18, працювали з Давимукою, Гладієм, Сенчуком, Янківим, Сендегою, Олійником. Більш того – член РУХу з 1989 року, заступник голови ЛОК НРУ, член Центрального проводу НРУ, а тепер – активний член партії Юлії Тимошенко та керівник фракції БЮТ Львівської обласної ради. Чи не означає це, що усі ідеали, яких Ви дотримувалися, принципи, яким Ви слідуєте, можна реально реалізувати та втілити в життя на цьому етапі лише в команді Тимошенко? Чи була інша причина, що Ви опинилися в таборі Юлії Володимирівни?
– Ви потрапили в „десятку”. Згадайте 1992 рік, коли незалежна України обрала собі Президента. РУХ тоді став у позицію конструктивної опозиції. Я тоді, як голова Стрийської районної організації та член крайового проводу РУХу, дав своє тлумачення позиції партії: конструктивна опозиція до якості нами обраної влади. Ця політична сила була реальною відповіддю на виклик історії, вимогою часу для захисту наших національних інтересів.
Партії національно-демократичного спрямування, які виникли ще до проголошення незалежності України, змогли стати трансдержавними, партіями, які мали підтримку в усіх регіонах України. Зараз „Батьківщина”, новий харизматичний лідер – Юлія Тимошенко взяли на себе усю повноту відповідальності як за стратегію поступу, так і за якісну, фахову критику дій виконавчої та представницької влад. Для мене ця політична сила стала тією партією, яка відповідає моїм внутрішнім уподобанням, моїй духовним запитам і моєму політичному темпераменту.
– Юлія Володимирівна зайняла таку нішу до свого прем’єрства чи після?
– Вони займала цю нішу ще до прем’єрства. Юлія Володимирівна проводила апробацію політичної сили, яка може бути потужною опозиційною і, при потребі, вона стає дієвою, конструктивною позицією і провадить роботу в органах влади.
– Після перемоги Віктора Ющенка на президентських виборах через середовище львівського БЮТ пройшло багато не останніх в області персон. Ви – один з не багатьох, хто залишився і закріпився в ньому. Чому ж в команді Юлії Володимирівни не затрималися багато людей, котрих важко назвати непатріотами чи недемократами?
– Треба вміти чітко розділити власні інтереси та запити з інтересами політичної партії. Партійні інтереси є більш широкими, масштабними. Потрібно вміти поступатися власними інтересами заради програмних засад партії, яку ти представляєш, суб’єктом якої ти є.
Швидше, була невідповідність між інтересами певних персоналій та інтересами „Батьківщини”. Ця розбіжність призвела до того, що багато людей довго не затрималися в цій політичній силі.
„…Я б не казав, що ми з Сендаком у чомусь розійшлися…”
– Єдиною людиною, яка могла зіпсувати Вам останнє політичне досягнення, – керівник фракції БЮТ Львівської обласної ради – екс-обласний спікер Михайло Сендак. А ще у лютому минулого року тандем Сендак-Держко можна було порівнювати з іншим колись відомим львівським тандемом Чорновіл-Стецьків. Що трапилося, що не поділили Держко та Сендак?
– Нам нічого ділити. У нас не було розходжень у меті політичної роботи. Ми як члени „Батьківщини” працювали на виборах в одній команді, спільними зусиллями зуміли досягти вагомого результату на Львівщині, хоча конкурентна боротьба з „Нашою Україною” була дуже гострою. Боротьба між близькими, співзвучними силами нагадувала боротьбу між альтернативними політичними партіями.
Я б навіть не казав, що ми з Сендаком у чомусь розійшлися. Програмно, засадничо я не бачу сьогодні різниці. Можливо, зіграли роль якісь суб’єктивні фактори. Вибір моєї персоналії на посаду голови фракції відбувся не просто голосуванням, а й тривалим обговоренням, адже претендентів було навіть не троє, а куди більше. Саме інтегрована думка більшості депутатів поєднала в моїй особі інтереси, які вони б вважали за необхідне реалізувати і захищати. Можливо, причиною розходження стало те, що думка більшості „бютівців” зробила вибір на моїй особі.
– Ігоре Зіновійовичу, Михайло Сендак піддав Вас жорсткій критиці, виокремивши надзвичайно серйозні звинувачення здебільшого морального штибу. Зокрема, в інтерв'ю Західній інформаційній корпорації 23 травня 2006 року Михайло Дмитрович заявив, що Ви збирали підписи за його відставку з посади голови облради у 2004 році, слугували режиму Кучми-Медведчука. Один з пасажів пана Сендака стосовно Вашої персони хочу виокремити: „Найактивнішими учасниками збору підписів за мою відставку були Дума та Держко. Вони приїжджали до депутатів, їх сімей, обіцяли кошти. У минулому скликанні був депутат (зараз він, на жаль, не депутат), дружина котрого була важко хворою на рак. Держко приїхав до нього і запропонував великі кошти на лікування дружини взамін на підпис за мою відставку. Смертельно хвора дружина сказала своєму чоловікові: „Я не хочу цього. Краще я помру, але прошу: не здай Сендака”. Як я можу бути у фракції, якою керує така людина? Коли я кандидував на посаду голови обласної ради у 2006 році, Держко теж їздив по депутатах і пропонував гроші, аби проголосували проти мене або зіпсували бюлетень. Тому я категорично не можу бути у фракції, якою керує Держко”?..
– Це – безглуздя, витвір фантазії пана Михайла.
Ситуація була такою. Публічно з вуст представників львівських „есдеків”, здається, з вуст Сергія Медведчука прозвучало, що потрібно поміняти голову Львівської обласної ради і запропонувати мою кандидатуру. Ви ж розумієте, що в політиці ніколи не оголошують реальну кандидатуру, на яку хочуть когось замінити, тим паче, зі скандалом. Справжньої кандидатури ніколи не оголошують.
У мене інша інформація. Я навіть знаю реальну кандидатуру, яку могли висувати „есдеки”. Це не був член „Соціальної справедливості”. Це була прохідна кандидатура, котра могла задовольнити усі фракції. А мою кандидатуру хитро розіграли, щоб викликати конфронтацію, протистояння, внутрішні розбірки, розбити моноліт фракції „Наша Україна”, яка була тоді в опозиції.
Про те, що я нібито збираю підписи, вперше почув у кінці 2002-го року. До мене підійшли друзі з фракції „Наша Україна” і сказали, що точаться розмови про збір підписів мною. Ми всі разом щиро з цього посміялися. Потім ми виявили джерело чуток, мали з цими людьми принципову розмову. Після цього я зрозумів, що наміри ввести мене в конфлікт з головою ради Сендаком були далекосяжними. Я переконався в цьому через рік, коли моя кандидатура була публічно „засвічена” як претендента на посаду голови ради замість Сендака. Я з цього сміявся. Розумні люди розуміли і розуміють, що це було банальною політичною провокацією.
– Хто ж ця справжня прохідна, з Ваших слів, кандидатура?
– Прийде час і я розповім.
– Це був представник „Нашої України” чи „Ділової Львівщини”?
– „Ділової Львівщини”. Більше нічого зараз не можу сказати.
„…Маємо діючого голову – Івана Деньковича, котрий фахово керує організацією…”
– Чи можемо прогнозувати, що Ваш стрімкий політичний віраж в середовищі львівського БЮТ завершиться посадою голови обласної організації партії Тимошенко? Ви прагнете цього особисто?
– Я цього не прагну. Маємо діючого голову – Івана Деньковича, – котрий фахово керує організацією. Я зосереджую усю свою увагу на керівництві фракцією, адже роботи дуже багато.
– Пане Ігоре, чому Ви свого часу, коли спостерігався масовий похід в партію Президента, не вступили в НСНУ, адже саме з партійною приналежністю у Вас після конфлікту з Кендзьором були проблеми?
– Я бачив великий потік людей, котрі почали вступати в НСНУ так, як колись вступали в КПРС: щоб робити службові кар’єри. Люди, які туди вступали і хотіли бути на перших ролях, це люди, котрі є далекими від моїх ідеалів.
„…Ситуація вимагає оцінки роботи голови Львівської ОДА…”
– Пане Держко, перейдімо до стану справ у Львівській обласній раді. Ви справді сподіваєтеся, що відстоювання чотирьох голів РДА через позачергову сесію, звернення до Президента, уряду та Секретаріату глави держави дасть результат?
– Я як, мабуть, ніхто інший знаю перипетії роботи бюрократичної машини. В цій ситуації розв’язка може бути різною. Але те, що ми вперше публічно, гостро порушили це питання, привернуло увагу столиці, Секретаріату Президента, уряду.
Ми об’єдналися і зуміли поставити це питання, створити комісію, яка цим займається. І не лише у чотирьох районах. Ми будемо займатися аналізом соціально-економічної та політичної ситуації в області цілком. Оцінка буде даватися не лише рішенням про усунення з посад чотирьох голів РДА, а й показникам в області загалом.
Якщо чотирьох голів РДА зняти, то що ж робити з усіма решта? Адже показники чотирьох районів були не гіршими від інших. Тоді потрібно всіх знімати, або давати оцінку тому, хто ними керує. Якщо Петро Олійник, як він висловився, ще влітку хотів дати відповідні оцінки діям чотирьох голів РДА, то як він міг дозволити з такими керівниками „увійти” в зиму в час енергетичної кризи? Як він міг дивитися крізь пальці на весняно-польові роботи і так далі? Ця ситуація вимагає оцінки роботи голови Львівської ОДА.
– Дещо незрозумілою є поведінка голови ЛОО партії „Батьківщина” та заступника голови Львівської облради Івана Деньковича. З одного боку, БЮТ виступає категорично проти звільнення голів Яворівської, Мостиської, Бродівської та Самбірської РДА, піддає жорсткій критиці голову Львівської ОДА Петра Олійника, а з іншого боку – керівник партії на Львівщині погоджує з губернатором нові кандидатури на місця, які стануть вакантними після звільнень вищевказаних голів РДА?
– Такого погодження не було. Ми б тоді розглядали це на фракції. Нашим завданням сьогодні є захистити своїх представників.
„…Ми маємо право вимагати позачергового звіту Петра Олійника…”
- Попри благородну мету відстоювання невинних, за Вашими словами, керівників районів, кінцевою метою Вашої боротьби є звіт та оцінка дій на своїй посаді голови Львівської ОДА Петра Олійника. Іншими словами – перспектива висловлення недовіри губернатору, у чому Вас підтримав Олег Тягнибок. Як технологічно ви збираєтеся це робити?
– Ми проведемо аналіз ситуації, адже ще немає висновків тимчасової депутатської комісії з чотирьох зазначених районів. Тобто немає цілковитого пакету документів. Відтак, зробивши цілковитий аналіз, ми підведемо депутатів до необхідності дати оцінку роботи Львівської ОДА та її керівнику.
Ми маємо право вимагати позачергового звіту Петра Олійника і вносити це питання в порядок денний.
– Але ж практика голосувань показала, що БЮТ та „Свобода” не може набрати в обласній раді навіть звичайної більшості. Тобто жодного важливого рішення провести неспроможна. Чи збираєтеся ви залучати до ситуативного утворення „Свобода”–БЮТ когось третього, скажімо, УНП, адже по-іншому ви зможете хіба що щось „завалити”, а от „протягнути” – ні?
– Думаю, що УНП, проаналізувавши ситуацію, приєднається до нас. Тоді у нас буде 61 голос.
– А якщо з фракції БЮТ вийде Михайло Сендак, як він обіцяв?
– Не вийде. Йому нікуди йти. Михайло Дмитрович пережив багато. Як людину я його можу зрозуміти.
„…Ми скличемо ще одну позачергову сесію…”
– Пане Держко, все-таки боротьба з Петром Олійником – це: особисті порахунки, війна регіональних фінансово-політичних еліт чи реакція на взаємовідносини „Нашої України” та БЮТ на загальноукраїнському рівні?
– У нас немає війни з Олійником як самоцілі. Ми констатуємо та оцінюємо ситуацію, яка склалася на Львівщині за час керівництва Петра Олійника. Просто хочемо дати оцінку. На жаль, поки що оцінка виходить негативною. Ми жалкуємо, що вона є негативною, адже Олійник – висуванець „помаранчевих” сил. Є багато питань, у котрих обласна адміністрація мала б бути дієвішою, а Петро Олійник мав би долучити максимуму своїх управлінських зусиль. Цього не було зроблено.
- Питання інформації тимчасової контрольної комісії для вивчення обставин подань на звільнення чотирьох голів РДА у порядку денному ІІІ сесії облради внесено у останнє питання – різне. З огляду на проект порядку денного 22 червня до цього питання можуть навіть не дійти?..
– Це була пропозиція президії облради. Ми будемо настоювати на тому, щоб це питання було внесено в порядок денний окремим пунктом. Якщо ж цього не станеться, то ми скличемо ще одну позачергову сесію.
– Відтак, чому досі немає практичного застосування ініціативі стосовно перегляду схеми формування президії Львівської обласної ради? На якому етапі зараз боротьба „бютівців” з вегетативним брунькуванням фракції „Наша Україна” у Львівській обласній раді?
– Ситуація є нелогічною, неприродною та політично необґрунтованою. В президії повинні бути представники тих політичних сил, які подолали тривідсотковий бар’єр і як політичні сили пройшли в обласну раду. Адже виборці голосували не за КУН, не за ХДС, а за „Нашу Україну”. Тому потрібно мати честь презентувати себе в облраді відповідно до волевиявлення.
ВО „Свобода” та УНП мали рішучість піти самостійно на вибори. Ми вважаємо ці політичні сили самодостатніми, тими силами, з якими можна вести переговори. А з тими політичними силами, які сховалися за брендом „Наша Україна”, а „Наша Україна” – за трендом Президента Ющенка… Даруйте…
БЮТ теж має у своїх лавах представників не лише „Батьківщини”. Але ми ніколи не підемо на таку сегментацію. Ми закликаємо „Нашу Україну” до політичного сумління.
– Чи можемо ми очікувати, що БЮТ блокуватиме затвердження положення про президію Львівської обласної ради на сесійному засіданні 22 червня?
– До 22 червня буде ще одне засідання президії ради. Якщо ми побачимо, що немає відповідного реагування політичних сил на нашу пропозицію повернутися до політичних реалій, звичайно, будемо блокувати затвердження положення про президію Львівської обласної ради.
„…Заробітну плату визначав не Сендак і не Олійник…”
– Інформація про зарплату Сендака, Держка, Федака та Парубія у 2006 році не пройшла непоміченою львівськими ЗМІ. Ви обіцяли оприлюднити зарплату керівної ланки Львівської ОДА. Коли Ви це зробите? Можливо, зараз?
– Ми зробили офіційний запит для того, щоб усе було юридично обґрунтовано. Всі заробітні плати, які мають представники ОДА та облради, – виконання постанов та рішень Кабінету Міністрів. Заробітну плату визначав не Сендак і не Олійник. Ці зарплати, як і тарифи, затверджують у центрі. Таку ж заробітну плату отримуватиме і нове керівництво Львівської обласної ради.
|
