|
На Великдень українці здавна дарували один одному барвисті писанки – символ добробуту і сподівань на краще життя. Така традиція – святкова і приємна. Проте, приємність не завжди може мати хороші наслідки, особливо коли йдеться про судові справи.
Не секрет, що у більшості українських судів (застосовуючи особисті знайомства, підкріплені фінансовими аргументами) можна домовитись про видання тієї чи іншої ухвали. Звичайно, лише особистих стосунків замало – судді потрібен невеличкий презент, котрий зазвичай має вигляд відомих зелених купюр із портретами давно померлого президента.
Ще наприкінці листопада минулого року представники інвестиційного консорціуму „Вихор” заявляли, що голова агрофірми „Провесінь” Іван Півень організував рейдерські атаки на консорціум, і здійснював ці атаки саме через судові органи, використовуючи корумпованість судової системи.
«Користуючись особистими стосунками із головою Господарського суду Львівської області пан Півень домігся винесення цим судом за відомо неправомірної ухвали про арешт всіх акцій, що належать ІК „Вихор” (а це контрольний пакет акцій!), а також заборонив консорціуму приймати участь у загальних зборах акціонерів. Але ще далі пішла голова Франківського районного суду Львова Світлана Мартьянова – вона наклала решт на акції ІК „Вихор” і заборонила видавати документи, котрі підтверджують право власності на акції», - розповіли представники «Вихора».
Тоді на доказ вищесказаного були оприлюднені дві ухвали згаданих суддів. Зокрема, йдеться про ухвалу Господарського суду Львівської області від 31 жовтня 2006 року, котрою накладено арешт на іменні акції агрофірми „Провесінь”, які належать ТзОВ „Інвестиційний консорціум „Вихор” (у серпні 2006 року згідно з договором купівлі-продажу у АСК «Дністер» ТзОВ ІК «Вихор» придбав 8,7 % акцій «Провесні», решту акцій консорціум отримував шляхом скупки у дрібних акціонерів). Таке рішення є доволі дивним, адже СК „Дністер” уклав угоду купівлі-продажу акцій „Провесні” ще понад три роки тому (тобто, закінчився термін позовної давності). Господарським судом Львівської області було винесено неправомірну ухвалу про арешт контрольного пакету акцій, що належать ІК «Вихор» та заборону консорціуму реалізовувати свої невід’ємні права, передбачені Законом «Про господарські товариства», – брати участь у загальних зборах акціонерів.
Інша ухвала — Франківського районного суду від 13 листопада 2006 року — забороняє реєстратору „Провесні” - ЗАТ „Народні реєстри” - проводити будь-які зміни по реєстру акцій цієї фірми, які належать „Вихору” і фізичній особі Сугерею. Окрім того, „Народним реєстрам” суд заборонив проводити розсилку повідомлення про проведення зборів акціонерів.
„Ми обслуговуємо понад 70 підприємств. Але останні місяці наша діяльність звелася до банальної переписки з судами і представниками агрофірми „Провесінь”. За весь час нашої діяльності не було стільки судових ухвал”, - сказав тоді директор реєстратора ЗАТ „Народні реєстри” Симон Герета.
Зважаючи на вищезазначені факти інвестиційний консорціум „Вихор” звернувся у Верховний Суд України з проханням перевірити діяльність голови Франківського районного суду м. Львова С. Мартьянової. Розглянувши цей документ, голова Верховного Суду України вирішив звернення консорціуму передати на розгляд Ради суддів України. Власне, про це рішення управління документального забезпечення та контролю Верховного Суду України і повідомило ІК „Вихор” 26 грудня 2006 року.
Окрім цього, як відомо, Вища Рада Юстиції теж невдовзі розглядатиме питання про відповідальність судді Мартьянової, котра, власне і ухвалила зазначені рішення Франківського райсуду. А також на прохання Кабінету Міністрів заступник Генпрокурора пан В. Кудрявцев 11 січня цього року (лист №05/2-8318-05) доручив прокурору Львівської області А. Пришку вирішити питання про притягнення до відповідальності судді Мартьянової.
Але, як-то кажуть «вмирати, так з музикою»… Виявилося, що суддя Мартьянова доволі знана львівська рейдерка і ніяка там Юстиція чи Вища рада суддів для неї не є перешкодою.
Буквально нещодавно – 30 березня - адвокатська компанія «А.З. Партнери» звинуватила голову Франківського районного суду Львова Світлану Мартьянову в участі в рейдерському захопленні майна.
За словами, керівного партнера компанії «А.З. партнери» Андрія Зубача, ця суддя 27 березня винесла ухвалу про арешт належного компанії майна з порушенням закону, а, крім того, суддя проігнорувала наявність двох судових рішень у справі. (Що це – «дежа вю» як у справі із «Провесню» чи давно налагоджений механізм винесення «чесних і прозорих» рішень? Виглядає, що останнє).
Ми зраз не будемо вдаватися у нюанси справи щодо «А.З. партнери», зазначимо лише, що завдяки ухвалі пані судді ця компанія може зазнати величезних фінансових збитків. А. Як відомо, де великі фінанси – там і чиясь вигода.
І коли справа «Провесні» досі не переконала відповідні органи притягнути до відповідальності горе-суддю, то справа «А.З. партнери» є просто своєрідним каменем у город цих органів. Адже рішення цієї судді за рівнем своєї абсурдності направду мають шанси потрапити до Книги рекордів Гіннеса.
Проте, за першість у званні судді, що ухвалює найбільш абсурдні рішенні із панею Мартьяновою може позмагатися і її львівський колега Анатолій Горецький.
У Личаківському районному суді м. Львова суддею Горецьким винесено було ухвалу від 11 грудня 2006 року у справі №2-4660/06. Своєю ухвалою суддя Горецький забороняє призначеним на 16 листопада 2006 року позачерговим зборам ВАТ «Агрофірма «Провесінь», а також будь-яким особам чи статутним органам товариства приймати рішення щодо управління справами Товариства.
Звертаємо увагу, що загальні збори акціонерів є найвищим органом управління акціонерного товариства, покликаним вирішувати найголовніші питання господарської діяльності. А блокування судом роботи цього органу товариства, а також всіх інших статутних органів, фактично паралізує роботу вищого органу товариства і є втручанням у господарську діяльність товариства (а втручання у господарську діяльність будь-якого товариства заборонено Конституцією, Цивільним та Господарським кодексами України).
Причетність судді Горецького до ухвалення згаданого документу також дивує, зважаючи, що цей суддя займає важливу адміністративну посаду - Голова Личаківського районного суду м. Львова та відповідає за організацію роботи судової установи.
То, можливо, саме через погану організацію роботи відповідних канцелярій стало можливим неповідомлення зацікавлених осіб про винесення ухвали від 11 грудня 2006 року? Виглядає, що так.
Проте, пан Горецький не зупинився лише на одній ухвалі.
6 жовтня 2006 року він розглядав справу №2-3797/06 про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Агрофірма «Провесінь» - на диво швидко організовується справа, по якій виноситься рішення (в той час, як в Дніпровському районному суді м. Києва розглядалась справа про визнання цих зборів недійсними!). При цьому до справи не долучили реєстратора, тоді як у Дніпровському районному суді м. Києва приймали участь як реєстратор, так і Державна комісія з цінних паперів та фондовому ринку, та інші акціонери, що брали участь у загальних зборах.
Також, суддею Горецьким було ухвалено рішення від 3 листопада 2006 року у справі №2-4098/06, де позивачами є ряд осіб підконтрольних голові правління ВАТ «Агрофірма «Провесінь» Івану Півню. Йдеться про доньку керманича «Провесні» пані Гулу М.І., котра пред’явила «позовні вимоги» до власного батька Івана Півня щодо визнання права власності на цінні папери. При цьому рішення виноситься терміново, у попередньому засіданні, із численними процесуальними порушеннями. Суд визнає право власності за донькою пана Півня (в той час, як у Дарницькому районному суді м. Києва розглядається справа про законність придбання цих акцій Півнем, і на ці акції накладено арешт!). Таким нехитрим способом Іван півень незаконно «подарував» власній доньці купу акцій «Провесні».
Як уже було згадано, в обох справах навмисно не залучався ні реєстроутримувач, ні Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, ні інші акціонери, які могли б надати інформацію, для повного та всебічного з’ясування обставин, що дало б змогу дійти обґрунтованого висновку.
Щодо особи самого судді Горецького – його чи не найкраще знають власне представники ЗМІ. Лише два факти із репутації цього судді. Саме суддя Горецький у грудні 2003 року зобов’язав ТзОВ “Львівська газета” спростувати інформацію, що була надрукована у … польській газеті “Реч Посполита” щодо срілянинпи, котру вчинив у барі тодішній начальник Західної регіональної митниці Тарас Козак… І саме через суддю Горецького свого часу у Львові розпочалась славнозвісна акція львівських журналістів “Хвиля Свободи” (тоді суддя присудив газеті “Експрес” за музичну критичну замітку штраф у 150 тисяч гривень).
Втім, 7 березня, у львівських ЗМІ з’явилася інформація про те, що Вища рада юстиції України проводить перевірку відомостей, «котрі можуть стати підставою для звільнення судді Личаківського районного суду м. Львова Анатолія Горецького». Перевірка наразі триває…
Отож. По-перше: маємо вже принаймні дві справи (котрі більш-менш набули розголосу) щодо незаконних дій пані Мартьянової. По-друге: маємо з десяток прикладів далеко не законної діяльності судді Горецького. Висновок – львівські «міністри справедливості» не гребують ані власною репутацією, ані перспективою втрати посади.
Та, чи варті винесені ними ухвали можливих проблем? Мабуть, все-таки варті – подарунки ж бо приємна річ, особливо напередодні свята. Тому, переконавши якось суддів у необхідності ухвалення зазначених вище рішень, Іван Півень (і, очевидно, не лише він) тим самим подарував їм невеличке пасхальне яєчко, барвистість якого навряд чи прикрасить суворість покарання, що очікує на нечесних суддів.
|
