|
Ми звикли, що техніко-тактичні схеми бувають, як правило, в армії або ж у футболі. Зазвичай, вигадують ці схеми мудрі вчені люди – аби покращити кінцевий результат певного процесу. Але виявляється, що така схема може мати місце і процесі банального розкрадання. Наприклад, виявляється за допомогою трьох півторакілометрових труб можна вкрасти мінімум 3,5 тони … помідорів. Не віриться? Читайте далі.
Труба помідорам
Усі ми в школі вчити різного ґатунку складні і не дуже теореми. Проте, хтось навчився лише їх доводити. А хтось застосовувати на практиці. У наші руки потрапили секретні (так, бачили їх всього кілька сотень людей) документи складних математичних розрахунків із одного львівського підприємства „П”, прізвище керівника якого теж починається на букву „П”. Ці розрахунки виглядають приблизно так:
Дія 1. Беремо 5 тон помідорів: 1,5 тони офіційно здаємо на склад, а решта – в об’єкт „ікс”.
Дія 2. Беремо три труби по 1,5 км кожна, котрі прокладено із ТЕЦ села Муроване (неподалік Львова) до згаданого підприємства „П” - завершення дії, оскільки труби ми просто беремо і вони зникають, залишивши по собі загадку на кшталт Бермудського трикутника.
Додаткові дані: добрий дядько-комірник, котрий, мов китайська мавпочка „нічого не бачить, нічого не чує, нічого нікому не скаже” – особливо про помідори; кілька кремезних хлопців із підприємства „П” для допомоги у транспортуванні труб; абсолютна монархія на підприємстві „П”.
Результат (варіант І): труби укладають в складну інженерну конструкцію, з допомогою якої „безслідно зниклі” 3,5 тони помідорів потрапляють у пункт „ікс” - приблизно по 0,7 тони помідорів на 1 км труби – така собі невидима мережа для помідорової мафії.
Результат (варіант ІІ): насправді помідори зникають для маскування – у них переховують ті ж труби, котрим керівник „П” разом з хлопцями із підприємства „П” знайшов більш вигідне (для себе, звісно) застосування.
Майже риторичне запитання: на що сподіватись працівникам підприємства „П”, керівник якого пан „П” займається таким-от бізнесом. Та ні на що, окрім того, що директор „П” зробить усе від нього залежне аби підприємству „П” настав такий стан, який теж, даруйте, починається на букву „П”.
”Труба” підприємству?
Звісно, найменш вільнодумний читач зрозумів, що стан на букву „П” - це не що інше, як „Повне банкрутство”.
А тепер про менш веселі, але вже задукоментовані речі.
Чи реально оголосити банкрутом поважну львівську агрофірму? Реально, а особливо коли ти маєш усі управлінські важелі цієї фірми. Схема проста: якщо майну щось загрожує, його просто слід: а) розікрасти по максимуму можливого; б) швиденько надати у заставу, продати і оголосити себе банкрутом. А далі, що дуже зручно, звинуватити у цьому банкрутстві сторонніх.
Викладені нижче факти свідчать, що варіант „добровільного банкрутування” „Провесні” (саме про це підприємство „П” і йшлося вище) є не таким вже й неймовірним.
Акціонерам „Провесні” стало відомо (ці факти викладено у заяві на ім’я начальника Управління МВС України у Львівській області Михайла Цимбалюка), що, починаючи з осені 2006 року, голова правління агрофірми Іван Півень намагається (звісно, без згоди тих же акціонерів) переписати майно товариства на користь третіх осіб.
Боячись відповідальності, він ретельно приховує від акціонерів інформацію про укладені ним правочини. Однак, Півень уклав від імені ВАТ „Агрофірма „Провесінь” всупереч судовій забороні та без рішення зборів наступні договори:
· Договір довгострокової оренди майна ВАТ „Агрофірма „Провесінь” з ТзОВ „Астеліт” (м. Київ), від 25.12.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Пилипенком Л.І. (м. Львів, вул. Липинського, 54);
· Договір купівлі-продажу майна на користь дочки голови правління Півня І.О. – Гула Марії Іванівни посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кривицьким С.Ю. (адреса: вул. Стрийська, 202 м. Львів);
· Договір купівлі-продажу міні-ринку по вул. Личаківській, 201 від 06.10.2006 року;
· Договір застави майна ВАТ „Агрофірма „Провесінь” від 30.01.2007 року з ВАТ „ВАБанк”.
До слова, уклали ці договори навіть не зважаючи на судову заборону, накладену ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12.10.2006 року. Тобто, керманич „Провесні”, знаючи про судову заборону, банально користується своїм службовим становищем і вчиняє заборонені законом дії, по-суті - розкрадає майно Товариства на власну користь.
Звісно, виникає запитання, як можна перереєструвати майно, котре заборонено відчуджувати постановою суду? Виявляється, можна. З метою перереєстрації в органах БТІ та нотаріальних конторах, майна, що знаходиться під забороною, пан Півень просто увійшов у злочинний зговір з начальником ДВС Франківського району м. Львова, який тимчасово вилучає нерухоме майно з реєстру заборон та домовляється через свого представника з державним виконавцем Личаківського району м. Львова на предмет зволікання з відновленням заборони на відчуження нерухомого майна Агрофірми.
Тобто, на прохання представника Івана Півня державні виконавці знімають всі заборони накладені на нерухоме майно агрофірми, хоча згадана ухвала Дніпровського райсуду не втрачала чинності. А далі пан Півень просто переоформлює незаконно відчужене майно в органах БТІ.
Відтак, зважаючи на зухвалі протиправні дії голови правління „Провесні”, існує реальна небезпека повного розкрадання майнового комплексу ВАТ Агрофірма „Провесінь” та доведення підприємства до банкрутства.
P.S. Про труби з помідорами – усе щира правда.
Адже направду кудись зникли три труби по півтора кілометра, котрі ішли із ТЕЦ с. Муроване до львівської агрофірми „Провесінь”. Так само безслідно зникли (і продовжують систематично зникати) і тони врожаю, зібраного на підприємстві. Випадок, коли із понад п’яти зібраних тон по документах провели лише півтори – це всього один приклад із такої системи „зникнень”, котра функціонує на „Провесні” безвідмовно.
Просто чомусь ніхто із представників відповідних органів не реагує на ці пропажі – і така ситуація не піддається нормам жодного здорового глузду - чи то усім байдуже чи усіх "купили" з потрохами. От і виникла описана вище ідея техніко-тактичного поєднання цих двох крадіжок. Смішно. Але, може хоч це примусить згадані органи до дій.
|
