|
16 жовтня цього року в ефірі радіо „Ера” у рамках програми „Консультації” прозвучало запитання-скарга до юриста Спілки столичних адвокатів Євгена Ніколенка від львів’янки Ірини Грабарчук. Ірина Грабарчук описувала картину хуліганських дій свого сусіда, голови Сихівського міського суду Сергія Лєсного. Є. Ніколенко, зокрема, порадив звернутися до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії суддів із заявою про притягнення його до відповідальності, заявивши, що „такими вчинками Лєсной ганьбить статус судді”.
Зазвичай ми нецікавимосяпобутовими конфліктами, але дана справа привернула нашу увагу. Адже суддя Лєсной в громадській думці львів’ян, та й не тільки жителів нашого міста, чітко асоціюється з сумнозвісною мукачівською справою. Саме голова Сихівського суду Лєсной скасував результати виборів мера Мукачевого. Після визнання у червні 2003 року Мукачівським міським судом виборів мера дійсними, йому доручили взяти до розгляду заяву Ернеста Нусера, незгодного з перемогою свого суперника Василя Петьовки. Лєсной прийняв рішення, цілком протилежне рішенню Мукачівського міського суду, визнавши вибори Мукачівського голови 2003 року недійсними і зобов’язав територіальну виборчу комісію провести повторні вибори
Із засідання Верховної Ради України 19 вересня 2003 року.
Розгляд звіту Тимчасової слідчої комісії з питань вивчення ситуації у зв'язку з проведенням в червні 2003 року позачергових виборів міського голови міста Мукачево Закарпатської області та забезпечення конституційних прав громадян під час виборів, фактів порушення правоохоронними органами виборчого законодавства України. Доповідач: голова Тимчасової слідчої комісії Юрій Оробець.
З виступу Тараса Чорновола:
„ ... повний апофеоз в Сихівському районному суді, коли відбувалася підміна поняття таємної наради в нарадчій кімнаті, коли було зачитано документ, рішення суду, яке було написане наперед, і це можна стверджувати, оскільки в ньому були фальсифіковані і не враховані факти другого дня рішення суду, другого дня проходження судового процесу. Повна фальсифікація документів.”
З виступу Ярослава Кендзьора:
„Суди, на превеликий жаль, львівські, багато з місцевих суддів підім’яті соціал-демократами (об'єднаними), місцевою організацією. І що найцікавіше, вони спеціалізовані. Є суди, які вирішують проблеми господарські, податкова адміністрація звертається завжди, переважно до одного і того ж суду, де заздалегідь підготовлене рішення, і кожен підприємець, бізнесмен, щоб він, які б він аргументи не представляв, він програє Львівській податковій адміністрації.
Сихівський місцевий суд спеціалізується з питань виборчих. Перед тим розглядалося питання відставки, відкликання депутата обласної ради Сергія Медведчука. Порятував Сергія Медведчука то й же ж Сихівський суд, який анулював безпричинно результати роботи ініціативної групи по відкликанню Сергія Медведчука і потім робив все можливе, щоб Сергій Медведчук відкликав ініціатора відкликання Ярослава Коржинського.”
Після цього, Лєсному на порушення існуючого порядку, в обхід органів суддівського самоврядування було присвоєне звання “Заслужений юрист України”, а ще через деякий час було ініційоване питання про висунення його на вищу посаду – суддею Апеляційного суду Львівської області.
Протестуючи проти такого рішення блок „Наша Україна” надіслав скарги до Верховного Суду України. У Львівському апеляційному суді збиралася суддівська кваліфікаційна комісія, яка мала проаналізувати діяльність скандального судді. Однак жодного разу суддя Лєсной на засідання не з'явився, відтак це питання не розглядалося.
24 червня 2004 року з ініціативи блоку „Наша Україна” відбулось пікетування Апеляційного суду Львівської області з вимогою порушити дисциплінарне провадження щодо судді Сергія Лєсного. На 24 червня було призначене перше засідання Кваліфікаційної комісії м. Львова, але Сергій Лєсной у суд так і не прийшов.
8 липня 2004 у Львові прихильники блоку „Наша Україна” провели пікетування Апеляційного суду Львівської області з вимогою не допустити беззаконня та притягнути до судової відповідальності суддю Сихівського районного суду м. Львова Сергія Лєсного.
Також учасники пікету звернулись до членів Кваліфікаційної комісії з вимогою не допустити призначення Сергія Лєсного на посаду судді Апеляційного суду.
Зважаючи на усі ці мітинги і протести, рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 5 листопада 2004 р., де доповідачем у справі Лєсного була Ніна Карпачова як член комісії, Лєсному було відмовлено у наданні рекомендації для обрання на посаду суддею Апеляційного суду Львівської області.
Сергія Лєсного пов’язують давні стосунки з колишнім головою Львівської обласної податкової адміністрації Сергієм Медведчуком. І тому, не дивно, що під час мукачівських подій суддя виступив на боці соціал-демократів. І хто ж буде здавати свого після таких „вдало” виконаних завдань.
Ось з такою „крутою” людиною довелося мати справу сім’ї Грабарчуків. А тепер перейдемо до справи, про яку йшлося на початку нашої статті. Будучи формально побутовою суперечкою, ця справа додає чимало інформації для роздумів над сакраментальним питанням: „А судді хто?”
Для розуміння суті справи, пропонуємо увазі читачів витяги зі скарги, адресованої президентові України від Грабарчука Романа Миколайовича, який має щастя проживати в одному будинку із суддею С. Лєсним.
„Протягом тривалого часу між моєю сім`єю та сім`єю Лєсних, що проживають по сусідству, ... склались неприязні стосунки. Причиною таких стосунків є гр-н Лєсной Сергій Євгенович, який обіймає посаду голови Сихівського районного суду м.Львова і вважає, що може робити все, що йому захочеться, не дивлячись на норми закону та правила моралі, прикриваючись недоторканістю судді.
18.09.2006р. я перебував із сім`єю вдома і приблизно о 00.30 год. виявив, що на склопакет, який знаходиться над вітражним склом стелі моєї квартири ллється вода, в результаті чого затоплюється приміщення моєї квартири. Я розбудив дружину і разом з нею вийшов на сходову клітку будинку, де побачив як дружина судді Лєсного С.Є. гр-ка Лєсна Галина, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, розбила пляшкою з-під шампанського склопакет скляної стелі моєї квартири, а побачивши мене, кинула в мене цією пляшкою, після чого іншою пляшкою кинула у мою дружину. На щастя, від пляшок ми встигли ухилитись. Також ми виявили, що з вікна ванної кімнати квартири Лєсних виставлений шланг душу, з якого текла вода на розбитий Лєсною Г. склопакет, внаслідок чого вода текла по стінам просто у нашу квартиру.
Заздалегідь знаючи, що суддя Лєсной С.Є., прикриваючись недоторканістю судді, намагатиметься уникнути будь-якої відповідальності за пошкодження мого майна та умисне затоплення квартири, я увімкнув відеокамеру та підійшов до дверей квартири № 4, де він проживає. Подзвонивши у домофон їх квартири, я висловив вимогу вимкнути воду та повідомив, що знімаю на камеру, на що мені відповіли грубою нецензурною лайкою, після чого відчинились двері квартири, звідки вибіг суддя Лєсной С.Є. та у нетверезому стані почав бігти за мною вниз по сходовій клітці, маючи на меті вдарити мене та вирвати у мене з рук відеокамеру.
У цей час гр-ка Лєсна Г. вживала нецензурну лайку до мене та дружини, кричала що затопить нас та кидала в нас повними пляшками із шампанським. Наздоганяючи мене вниз по сходам суддя Лєсной С.Є. наніс мені удар правою ногою у ліве плече, що добре видно на фрагменті відеозапису камер спостереження. Наздогнавши мене при виході з будинку він намагався мене вдарити рукою в обличчя, але я ухилився від цього удару, зігнувшись, після цього суддя Лєсной С.Є. взяв мене рукою за потиличну частину голови та вдарив моєю головою об полотно вхідних дверей під`їзду, внаслідок чого мені завдано тілесне ушкодження, що згідно акту судово-медичного дослідження № 2594 від 19.09.2006р. відноситься до легкого тілесного ушкодження.
Вирвавшись від нього, я вибіг на вулицю, де суддя Лєсной С.Є. намагався спровокувати бійку, посвистуючи до мене і питаючи, що там зі мною сталось. Після невдалої провокації, суддя Лєсной С.Є. повернувся у свою квартиру та через деякий час знову вийшов на сходову клітку, де побачивши мою дружину силоміць двічі заштовхував її у нашу квартиру та закривав двері, не даючи їй вийти на сходову клітку.
Викликані працівники міліції неодноразово просили Лєсного С.Є. та Лєсну Г. вимкнути воду, однак Лєсна Г. сказала їм, що вона миє мені вікно і не збирається вимикати воду, а Лєсной С.Є., користуючись своїм службовим становищем, звинуватив працівників міліції в тому, що вони ніби-то вриваються у його квартиру, а на повідомлення працівників міліції про те, що поступила скарга на нього від мешканців будинку, суддя Лєсной С.Є. зверхньо сказав, щоб вони обґрунтували свої скарги та демонстративно закрив двері квартири перед працівниками міліції.”
Всі вказані обставини Ви можете переглянути на відеозаписах камер спостереження та особистої зйомки Романа Грабарчука.
|
