|
Згідно із давньою українською легендою, щасливці, котрим вдавалося у ніч на Купала знайти цвіт папороті, завжди потерпали від підступних хитрощів нечистої сили. Аби захиститись від таких нападів, людина мусить взяти в ліву руку полин або татарзілля й обвести навколо себе крейдою коло - лише тоді лихі сили неспроможні нічого вдіяти: вони здатні були хіба з усіх боків вишкірювати страшні зуби, сміятися чи погрожувати…
Щоправда, хитрі чортяки, мертв’яки, відьми чи упирі, намагались виманити дорогоцінну знахідку – вони імітували спів півнів, аби лише людина переступила за межі крейдяного кола. Багато хто у цей спів вірив – за що і поплатився власним добром, або навіть і життям.
Саме таким старим і напівказковим прийомом використання отих «лжекукурікань» не гребують і нині. Особливо вдається такий прийом керівнику львівської агрофірми «Провесінь» із напрочуд влучним для цієї історії прізвищем Півень.
Лжекукуріку №1 «Я – захисник агрофірми»
Голова правління «Провесні» неодноразово вдавався до різного ґатунку голосних (і, як правило, голослівних) заяв, якими намагався просто створити собі імідж захисника підприємства і, фактично закріпити у свідомості громадян себе як єдиного потенційно законного керманича (читай: «власника») агрофірми.
Та, чи буде людина, котра переконана у власній правоті і законності дій вдаватися до нікому не потрібного галасу, котрий хіба що шкодить власне підприємству. Навряд чи. Звідси й логічне запитання: чи дійсно історія перетворення голови правління ВАТ «Провесінь» Івана Півня в одного із головних акціонерів цього підприємства є переконливою та законною?
Для того аби впевнитись в непереконливості цієї історії достатньо переглянути дані Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Виявляється, ще протягом 2002-2005 років Іван Півень, обіймаючи посаду голови правління «Провесні», отримав близько 20% акцій очолюваної ним агрофірми практично безкоштовно і за рахунок самої агрофірми. Запитаєте як?
Схема проста: всього у вказаний період агрофірма затратила на придбання майже семи мільйонів акцій близько 300 тисяч гривень. Трохи згодом ці ж акції були передані Івану Півню всього за… 13 тисяч гривень. Методом нескладних математичних підрахунків можна встановити, що на 287 тисяч гривень голова правління «Провесні» купив собі акції товариства за рахунок як акціонерів, так і за рахунок самого ВАТ. І річ навіть не розмірі збитків, завданих підприємству (цим сьогодні нікого не здивуєш). Справа в тому, що звичайні працівники «Провесні», котрі часто місяцями чекають на копійки власної зарплатні, навряд чи здогадуються про свій щедрий «подарунок» власному керівнику.
Тут виникає ще один аспект – згідно із офіційними даними ВАТ «Агрофірма «Провесінь» показувала в цей час збиткову діяльність, а, як відомо, акції підприємства можуть викуповуватися лише за рахунок прибутку.
Далі – ще цікавіше. Іван Півень також уклав договір дарування на власну користь 3,2 млн акцій товариства. Як уже можна здогадатись із логіки дій керманича «Провесні» - ці акції, були попередньо викуплені самою агрофірмою за 160 тисяч гривень. До слова, статутом ВАТ «Агрофірма «Провесінь» дарування акцій не передбачено. Відтак виникає питання щодо законності самої процедури отримання головою правління „Провесні” акцій цього товариства. А, може, для голови правління, офіційний Статут товариства має виключення?
Третій аспект придбання Іваном Півнем частини акцій «Провесні» теж доволі класичний – акціонерам товариства пропонують невигідні умови продажу власних акцій і ті погоджуються або з мотивів фінансової потреби (відчуваючи необхідність хоч у якихось грошах за умов затримки зарплати на роботі), або ж шляхом здійснення на них впливу (яким, наприклад, можна вважати можливість звільнення з роботи, втрати кімнати у гуртожитку чи неотримання документів на приватизацію відомчого житла). На жаль, вказати точне число придбаних зазначеним шляхом акцій не можливо із зрозумілих причин.
Проте, навіть зважаючи на два перші описані вище моменти історії під умовною назвою «Як Іван Півень отримав акції «Провесні», можна зробити висновок щонайменше про право (як законне, так і моральне) голови правління товариства бути водночас і власником цього товариства.
То чи має людина право володіти чимось, що вона отримала незаконно і за чужий кошт? І, тим паче, чи має право керівник називати себе захисником людей, котрих сам і обкрадає?
Лжекукуріку №2 «Провесінь» хочуть довести до банкрутства»
Чи реально оголосити банкрутом поважну львівську агрофірму? Реально, а особливо коли ти маєш усі управлінські важелі цієї агрофірми. Схема проста: якщо майну щось загрожує, його просто слід швиденько заставити, продати і оголосити себе банкрутом. А далі, що дуже зручно, звинуватити у цьому банкрутстві сторонніх.
Викладені нижче факти свідчать, що варіант «добровільного банкрутування» «Провесні» є не таким вже й неймовірним.
Акціонерам «Провесні» стало відомо (і ці факти викладено у заяві на ім’я начальника Управління МВС України у Львівській області Михайла Цимбалюка), що, починаючи з осені 2006 року, голова правління агрофірми Іван Півень намагається (звісно, без згоди тих же акціонерів) переписати майно товариства на користь третіх осіб.
Боячись відповідальності, він ретельно приховує від акціонерів інформацію про укладені ним правочини. Однак, гідно з існуючими даними, Півень уклав від імені ВАТ «Агрофірма «Провесінь» в супереч судовій забороні та без рішення зборів наступні договори:
· Договір довгострокової оренди майна ВАТ «Агрофірма «Провесінь» з ТзОВ «Астеліт» (м. Київ), від 25.12.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Пилипенком Л.І. (м. Львів, вул. Липинського, 54);
· Договір купівлі-продажу майна на користь дочки голови правління Півня І.О. – Гула Марії Іванівни посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кривицьким С.Ю. (адреса: вул. Стрийська , 202 м. Львів);
· Договір купівлі-продажу міні-ринку по вул. Личаківській, 201 від 06.10.2006 року;
· Договір застави майна ВАТ «Агрофірма «Провесінь» від 30.01.2007 року з ВАТ «ВАБанк».
До слова, ці договори було укладено навіть незважаючи на судову заборону, накладену ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12.10.2006 року. Тобто, керманич «Провесні», знаючи про судову заборону, банально користується своїм службовим становищем і вчиняє заборонені законом дії, по-суті - розкрадає майно Товариства на власну користь.
Звісно, виникає запитання, як можна перереєструвати майно, котре заборонено відчувати постановою суду? Виявляється, можна. З метою перереєстрації в органах БТІ та нотаріальних конторах, майна, що знаходиться під забороною, пан Півень просто увійшов у злочинний зговір з начальником ДВС Франківського району м. Львова, який тимчасово вилучає нерухоме майно з реєстру заборон та домовляється через свого представника з державним виконавцем Личаківського району м. Львова на предмет зволікання з відновленням заборони на відчуження нерухомого майна Агрофірми.
Тобто, на прохання представника Івана Півня. державні виконавці знімають всі заборони накладені на нерухоме майно агрофірми хоча згадана ухвала Дніпровського райсуду не втрачала чинності. А далі пан Півень просто переоформлює незаконно відчужене майно в органах БТІ.
Відтак, зважаючи на зухвалі протиправні дії голови правління «Провесні», існує реальна небезпека повного розкрадання майнового комплексу ВАТ Агрофірма «Провесінь» та доведення підприємства до банкрутства.
Лжекукуріку №3 «Рятуйте, рейдери!» та «Що очікувати далі?»
За логікою – тепер Іван Півень мав би або оголосити сам себе (тобто, очолювану ним агрофірму) банкрутом, або організувати саму собі рейдерську атаку. Обидва варіанти є цілком реальними: банкрутство можливе, зважаючи на розпродаж майна «Провесні» і зазначені вище факти.
Щодо так званих рейдерських атак – зважаючи на численні і безпідставні заяви пана Півня, ці атаки виглядають не такими вже й нереальними. Та хто їх здійснюватиме?
Для цього використовуємо простий алгоритм: чоловік сам собі продає і дарує акції підприємства, потім цей чоловік сам собі продає майно цієї фірми, тим самим підводячи самого себе до власного банкрутства. Запитання: хто може захопити підприємство такого керівника? Відповідь очевидна: хіба він сам.
До слова, буквально днями на ВАТ «Агрофірма «Провесінь» раптом змінили охорону – на приватну. Чого б це? Можливо, керманичу «Провесні» заздалегідь відомо про так звану «рейдерську атаку»?..
Отож, як саме «заспівають треті півні» – покаже час. Проте, після цього співу обов’язково настане світанок, котрий може принести гірку реальність. Наприклад, з приходом цієї реальності понад 600 осіб із цим світанком можуть прокинутися безробітними, але водночас переконаними, що їх нинішніх злиднях винен будь-хто, але тільки не пан Півень. Він ж, нібито, робив усе, що міг… Принаймні, на публіку.
То як діяти у цій ситуації звичайним працівникам «Провесні» - заляканим можливою втратою роботи і практично безправним? Виглядає на те, слід хібавзяти в ліву руку полин або татарзілля й обвести навколо себе (а ще краще – навколо свого підприємства) крейдою коло. Лише тоді лихі сили неспроможні будуть нічого вдіяти, а невдовзі прозвучить жадане і (що головне!) справжнє «Ку-ку-рі-ку!».
P.S.Схожість прізвища керівника згаданої у тексті львівської агрофірми із твариною, про яку йдеться у народній легенді, є цілком випадковою.
|
