|
Дурні і дороги – як кажуть ці дві проблеми є найбільш життєвоважливими й насущними для будь-якого мешканця східнослов’янських земель. Не є винятком і рідна для героїв нашої розповіді Львівщина – адже стан доріг на ній – то справжня притча во язицех. Що ж до дурнів – то їх, як показує дана історія, не бракує навіть на найвищих щаблях державної влади. Як не прикро, у ролі дурня опинився представник впливової у нинішні „помаранчеві” часи родини Васюників Ігор, молодший брат замглави Секретаріату Президента Івана Васюника. А допоміг пошитися у дурні пану Ігорю один із його начебто добрих друзів і колег по облраді Володимир Креховецький.
А починолося все „лірічєскі” – із рідного села. Як відомо, смт. Любінь Великий – мала Батьківщина трьох братів Васюників. На відміну від практично невідомого Євгена Васюника, два його інші брати – Іван та Ігор досить непогано влаштувалися у „післяреволюційний” час, потрапивши до кола „любих друзів” та друзів цих друзів – і, відповідно, обійняли значні посади у державних структурах. Так, пан Ігор Васюник із середньої руки підприємця у 2005 – 2006 роках виріс до керівника відділу матеріально-технічного забезпечення НАК „Нафтогаз” України, а далі – до замглави правління НАК „Нафтогаз”. Про місце у владі старшого брата – Івана – говорити вочевидь не потрібно.
Розсівшись на зручних приємних шкіряних чиновницьких кріслах у Києві, брати Васюники – ніде правди діти – все ж не зовсім забули і про своє рідне село. Вдосталь „напасшись” на легких нафтогазівських хлібах Ігор Васюник – як менш зайнятий із двійки братчиків – вирішив зробити благе діло, проклавши до рідного села нову дорогу. З цією метою за сприяння Ігоря Васюника НАК „Нафтогаз” перерахував на оновлення дороги кругленьку суму – два транші у 250 та 400 тисяч гривень у якості благочинної допомоги. Отримувачем платежу було ВАТ Шляхово-ремонтне будівельне управління № 65(скорочено – ШРБУ № 65). Дана фірма входить до концерну „Автошляхбуд”. Керівником цієї структури і є друг Ігоря Васюника Володимир Креховецький.
Довідка Обсерватора:
Креховецький Володимир Віталійович, 1960 року народження, депутат Львівської обласної ради, член УНП, директор концерну „Автошляхбуд”, у 2002 – 2006 роках помічник-консультант народного депутата України Олекси Гудими.
Усна домовленість між Васюником і Креховецьким передбачала швидке виконання робіт з оновлення дороги до липня 2006 року. Отримавши запевнення у позитивному результаті, Ігор Васюник перерахував кошти на рахунки ШРБУ № 65. Натомість директор ШРБУ № 65 п. Леся Магера за вказівкою свого безпосереднього керівника – Володимира Креховецького одразу ж по отриманні переказала кошти іншій фірмі – ТзОВ „Комплекс Плюс” – начебто генпідряднику робіт по будівництву дороги. Проте роботи так і не розпочалися – хоча на стіл керівнику „Комплект Плюсу” п. Тарасу Маньку лягли акти виконаних робіт – звіт про освоєння коштів. Кошти ж пішли далі по добре налагодженому дереву із відмивання грошей, що його розбудував Володимир Креховецький.
Приїхавши на Львівщину на початку травня 2006 року, Ігор Васюник побачив, що замість будівельних дорожних робіт у Великому Любіні і далі лежить стара розбита дорога. Кинувшись до Володимира Креховецького Васюник знову отримав запевнення у вчасному і позитивному виконанні робіт. Затримку із їх початком Креховецький пояснив поганими погодними умовами навесні цього року. Коли ж „розпогодилось” Креховецький дав команду вивезти на об’єкт техніку, імітуючи активну роботу. У той же час він почав сигналізувати Ігорю Васюнику до Києва про те, що коштів, виділених НАК „Нафтогаз” виявляється недостатньо для завершення робіт (які так і не розпочалися!). Люнцюжок замкнувся.
У результаті, Ігор Васюник знову почав сушити собі голову над де ж взяти гроші аби все таки зробити нову дорогу до рідного села Великий Любінь. Зізнатися ж у тому, як його пошив у дурні свій же товариш було надто соромно – у облраді точно засміють...
Р.S. Більш детальна розповідь про схеми Володимира Креховецього – у подальших дослідженнях Обсерватора.
|
