|
По революції справи у Володимира Миколайовича пішли і зовсім добре, адже дякуючи вмілому вибору нового „хазяїна” та добре вивченій команді „служити” Шевчук отримав можливість впрягтися у „трійку” бравих податківців, що обслуговують інтереси режиму, насаджуваного у Львівській області Петром Олійником – як ви уже здогадалися, першими двома „баскими кіньми” у фіскальній упряжці стали екс-червоноградець Віталій Хилюк та „людина, що мріє стати генералом” – „главний мєнт” зі Стрийської, 35 Любомир Родинюк.
Заручившись міцною чоловічою дружбою Любомира Родинюка (люті заздрісники у погонах твердять – небезкоштовно), який, за його власними словами був призначений до Львова аби „отримати нарешті генерала й підняти хоч якусь копійку” Володимир Шевчук влітку 2005 року був переведений із Городка на посаду в.о. начальника штабу управління податкової міліції ДПА області. Із цього крісла наш герой розпочав активну „капіталізацію” своїх набутків, не цураючись жодних можливостей набити дзюраві податківські кишені, поповнюючи їх усім – від пакетів акцій різноманітних підприємств і до банальних дармових обідів у підшефних кафе та ящиків із горілкою, які на першу вимогу „добровільно” виділяють підприємці. А щоб встигнути вхопити якнайбільший шмат такого ласого дармового добра, пан Володимир узяв собі на службу... міліціонера-податківця, посадивши його за кермо власного, точніше жінчиного, автомобіля. А далі – як у анекдоті: видали податковому міліціонеру посвідчення, і сказали – заробляй, як хочеш, але щоб із керівництвом ділився...
Об’єктиву Обсерватора вдалося зловити приватний автомобіль родини Шевчуків, що у ньому проводить більшість свого робочого часу львівський податківець Сергій Квичова, обслуговуючи їх „скромне” сімейне життя, а також потреби та запити його безпосереднього начальника та подільника – глави львівських податкових міліціонерів Любомира Родинюка. Зрозуміло, що недешева машина (середня вартість ринкова нового авто – понад 16 тисяч євро) зареєстрована не на самого Володимира Миколайовича, який тримає імідж чесного та бідного держслужбовця, а на його благовірну – Світлану Ігорівну Шевчук.
Роль та місце цієї пані варта окремої розповіді, адже вона – як і переважна більшість дружин українських високопосадовців, є власницею більшої частини матеріальних статків та активів, набутих непосильною і не завжди законною працею чоловіка. Так чи інакше, але саме Світлана Шевчук, уроджена Казимирів, є власником акцій ряду підприємств, зокрема Ходорівського заводу продтоварів – ЗАТ, що контроює переробку сільськогосподарської сировини. Керівництво ЗАТ відмовилося підтвердити чи спростувати дану інформацію Обсерватора, посилаючись на конфіденційність відомостей про акціонерів. Натомість один із працівників заводу підтвердив, що через підставних осіб акції скуповував податківець Володимир Шевчук, оформлюючи їх на своїх родичів.
А тим часом, наприкінці жовтня 2005 року нашого „героя” призначають на його нинішню посаду, вмістивши тіло податківця у крісло начальника відділу викриття злочинів у базових галузях економіки УПМ ДПА Львівщини. Як і очікувалося, тіло від пересідання у нове крісло не відмовилося. Не відмовилася від своїх методів роботи із підприємцями і принципова свідомість підполковника Володимира Шевчука – а вона за звичкою сприймала підприємців як істот, що створені, аби утримувати при безбідному житті людей вищої раси – посадовців ДПА. У результаті все більше підприємців знайомляться із податківцем Сергієм Квичовою, що від імені Володимира Шевчука заїзжджає до них за продуктами, горілкою, побутовою технікою та багатьми іншими немаловажливими для сім’ї Шевчуків речами.
Номерні знаки чорної Шевчукової Шкоди Октавія стали добре знайомими у багатьох районах Львівщини, куди вона та її водій, мовби античний митар навідуються за „підкріпленням” на кшталт – подайте, хто чим промишляє. Знають її і у львівському кафе „Батерфляй” за адресою Коціловського, 10. Адже воно встигло потрапити під надійну „кришу”, забезпечену опікою Шевчука. Цікаві мають змогу власноруч поповнити бюджет податківця, розпивши у цій кнайпі філіжаночку кави з коньяком – за здоровий та міцний дах, так би мовити.
Власний же дах над головою за адресою Шептицьких, 31 який Володимир Шевчук здобув, ймовірно, не без допомоги нинішнього губернатора, виявився достатньо скромним та невибагливим – тут підполковник всього лиш самовільно розбудував ще один поверх на горищі, над власним помешканням на третьому поверсі.
Як видно на світлині, урочисте відкриття добудованого поверху очікується незабаром – як тільки „підшефні” підпримці доздадуть необхідні для завершення робіт ресурси...
А збирати данину у Володимира Шевчука є з кого – досить згадати про його фіскально-кримінальний дует із шефом – Любомиром Родинюком, та улюблені „потьомкінські нальоти” - питання лише у тім, хто буде наступним у списку тих, до кого завітають фіскали – і якщо Ви ще не знайомі із нашим героєм, то можливо він уже іде у гості саме до Вас...
|
