|
Поки українці садили картоплю під час травневих вихідних, а львів’яни в черговий раз святкували День міста, Ющенко таки знайшов ключик до серця Януковича і той погодився на позачергові вибори. І наші дорогоцінні політики почали з’ясовувати відповідь на основне питання сьогодення: хто з ким піде у блоці на ці вибори.
Першим про мегаблок почав говорити лідер „Нашої України” В’ячеслав Кириленко. Ще до другого указу Ющенка пан Кириленко заявив, що у разі відтермінування позачергових виборів, його політична сила охоче створить об’єднається з “Народною самообороною Юрія Луценка”. І таки так... На офіційному сайті „Нашої України” з’явилось повідомлення про те, що Кириленко проводить переговори з лідерами семи партій (“Вперед, Україно!”, НРУ, УНП, Собору, ХДС, “Пора”, КУН) про створення єдиного виборчого блоку.
Далі БЮТ. На сьогоднішній прес-конференції Степан Курпіль сказав, що „ПРП є здобутком Блоку Юлії Тимошенко. Бо це, за його словами, певний ліберальний струмінь у партії. Також ще раніше Микола Катеринчук віддав свій „Європейський вибір” на волю Леді Ю. Поки що інших реальних претендентів на об’єднання з Тимошенко немає, але саму лідерку це мало непокоїть. Вона як завжди впевнено говорить про свою перемогу. І справді, яка різниця скільки відсотків голосів виборців візьме БЮТ, Юлія Тимошенко все одно залишиться переможницею.
ЮВТ так вірить у це, що й своїх чільників на Львівщині переконала. Сьогодні Іван Денькович назвав цю переможну цифру для БЮТ – майже 60% голосів. Яким чином „бютівці” досягнуть таких результатів, поки що не відомо. Напевне, вони переманили до себе Гаррі Поттера з його чарівною паличкою чи бабу Ягу.
І тільки одна партія ніяк не може ні з ким об’єднатись. І це „Свобода”. Чи то через величезну харизму лідера партії, чи через якісь, можливо, занадто радикальні ідея самих „свободівців”, та будь-які переговори про „блокування” залишаються на зародковій фазі.
Тягнибок „мітиться” від „Правиці” до БЮТ і навпаки. І ніде не може по-справжньому відчути попиту на власний бренд. Зі словами на устах „ми й самі проживемо”, Тягнибок не йде у жоден з так званих мегаблоків, хоч навіть звичайному українцеві, який хоч би раз в тиждень дивиться новини, зрозуміло, що самостійно „Свободі” до парламенту не пройти.
Та у „Свободи” таки є шанс потрапити у якесь виборче об’єднання, а потім і у парламент. Адже і у „Правиці” і у БЮТі говорять про те, що варто тільки Олегу Тягнибоку добре попросити, його таки приймуть, ще й з радістю, у свої партійні списки обидві сторони. Та тут вже виникає інше питання: чи попросить головний „свободівець”. Адже ми знаємо, яким принциповим є цей політик. Ось так через амбіції свого лідера „свободівці” можуть втратити шанс отримати шанс потрапити у владу. Думаю, що і самі „свободівці” це добре розуміють.
Тут є два варіанти вирішення цієї ситуації. Або Тягнибок таки приймає пропозиції одного з демократичних блоків, і всі задоволені. Або ж, якщо він не знайде спільну мову з демократичними силами, то цю спільну мову може знайти хтось інший. Звичайно, говорити про зміну лідера партії поки що зарано. Тут відіграє велику роль те, що „Свобода” не уявляється без Тягнибока, він є обличчям, голосом і думкою партії... Але що це все порівняно з можливістю дотягнутися до неба – себто, до крісел в парламенті.
В принципі існує і третій варіант. Мабуть, трохи безглуздий, але останнім часом наша політика не вирізнялася особливою зрозумілістю і цілеспрямованістю. Можливо, пан Тягнибок чекає на пропозицію руки і серця від самого Віктора Януковича? Це було б вже зовсім неочікувано і досить оригінально. Може, саме на оригінальність поставить на цих виборах „Свобода”?
Зрозуміло лише одне, „Свободі” потрібно об’єднуватись, хоч би для того, щоб не повторити сумний для неї досвід на Виборах-2006 і таки мати своїх представників у списках депутатів вже VI-го скликання.
|
