|
Під запеклі кулачні бої та шквал взаємних образ звітували, обиралися та навипередки оголошували довіру і недовіру головному соціалісту області Євгену Таліпову два міські комітети Соцпартії. Саме так, оскільки від п’ятниці, яка чорною кішкою з пустим відром пробігла між львівськими „дітьми” Олександра Мороза, в нашому місті з’явилося два міські комітети СПУ - один, очолюваний опозиціонерами Володимиром Савченком та Олегом Щербаковим, а другий під керівництвом Сергія Гончарука (читай - Євгена Таліпова).
Обидва комітети СПУ, звичайно ж, вважають себе єдино чинними і того ж пам’ятного 9-го червня вже навіть встигли провести свої перші конференції у новому статусі, на яких соціалісти пана Таліпова обрали нове керівництво львівського комітету, а соціалісти панів Щербакова та Савченка прийняли звернення до керівництва СПУ з проханням розібратися у конфлікті, який виник у львівському осередку Соцпартії.
Втім все по порядку. У четвер, 8-го червня, від імені прес-секретаря ЛОО СПУ було розіслано анонси місцевим ЗМІ, про те, що у п’ятницю, 9-го червня, о 17.00 в готелі „Гетьман” відбудеться чергова міська конференція соціалістів. Думаю, без особливого ентузіазму, але все ж журналісти пішли на цю конференцію, ні сном ні духом не здогадуючись, що вони стають інструментом „наглої провокації проти соціалістів”, адже згаданий прес-секретар виявляється вже понад два місяці не працює в прес-службі ЛОО Соцпартії, а на своїй конференції члени СПУ розглядатимуть „сєкрєтні дакументи”, пов’язані із підсумками виборчої кампанії для партії, і відбуватиметься вона за зачиненими дверима. Щоправда, обласний секретар СПУ Євген Таліпов все ж запевнив, що не приховуватиме, того, що вони там собі „порєшають”, і у вівторок, 13-го червня, він обов’язково скличе прес-конференцію, на якій все докладно розкаже.
Втім, підсумки міської конференції Соцпартії вже давно й так були відомі, адже ще кілька тижнів тому, Євген Михайлович вже розповів львівським журналістам, хто стане першим і другим секретарем ЛМК СПУ - Сергій Гончарук і Володимир Федорлян відповідно. І їх, звісно ж, обрали...
Отож родзинкою вечора стала конференція трохи більше 50-ти членів СПУ на чолі з Олегом Щербаковим та Володимиром Савченком. Зметикувавши після заяв пана Таліпова, що вони включені з лав партії, і, на партконференцію, очевидно, будуть не допущені, Олег Щербаков та Володимир Савченко й собі найняли зал для проведення своєї конференцію у тому ж готелі „Гетьман” … одразу ж за стінкою конференції Євгена Таліпова. Отож обидва табори соціалістів могли навіть чути один одного і важливі промови в сусідньому залі навипередки намагалися заглушити - плескали з приводу і без приводу, головне, щоб „там” почули.
Щоправда, до такого „спілкування” соціалісти йшли довго, а почали „взаємний діалог” з бійки. Коли соціалісти Євгена Таліпова дізналися, що соціалісти Олега Щербакова і Володимира Савченка збираються проводити свою конференцію, вони хутко перебігли їм дорогу і грудьми стали перед дверима конференц-залу. Про що вони тільки не „бесідували”, лише не про соціалістичні ідеї:
- Я проститутка? Ти сам проститутка! При чому тут мій коханець. Г…, яке твоє діло з ким я сплю? - репетувала делегатка „конференції Щербакова і Савченка” делегату пана Таліпова.
- Чому ти не йдеш на свою конференцію?
- Мене не допускають!
- Даун, хто тебе не допускає? - знову ж таки обмінювались „люб’язностями” делегати обох таборів.
… І тільки Олег Щербаков ходив поміж цим гамором і точнісінько як тоді, під час пам’ятної інавгурації Андрія Садового, з блаженним виразом обличчя повторював: „За будь-яких умов для себе я виграв”.
Чи здогадувався товариш Євгеній, коли за тоненькою сусідньою стінкою розповідав про генеральну лінію партії вірним собі товаришам членам, як його за тією ж тоненькою стінкою інші товариші „не злим тихим словом” промивають його тіло до останньої кісточки?
Очевидно, злість пана Савченка на Євгена Михайловича вже переповнила вінця і, обговорюючи підсумки виборів, він розповів все, що про нього думає… Як зазначив міський секретар Соцпартії, він вже давно не в найкращих стосунках з паном Таліповим, однак до сьогодні намагався йому поступатися, бо так просило центральне керівництво, в особі небезвідомого Йосипа Вікентійовича Вінського. Йти ж на компроміси з Євгеном Таліповим для пана Савченка, як він запевнив було „ой як важко”.
„Таліпов закидає мені, що ми програли вибори, в той час як із загального виборчого фонду він не дав міському комітету Соцпартії жодної копійки, все витратив на „дифіле” на львівському телебаченні. При чому ніс все, що взбреде в голову, аж дивитися дуже странно. Тепер він вимагає від мене звіту за витрачені гроші, які гроші? Ті, що забирав собі”, - заходився Володимир Савченко.
Приблизно в такому ж дусі вступали й інші новоспечені опозиціонери, які згадали Євгену Михайловичу навіть те, що він й досі, за стільки років проживання у Львові, не вивчив належним чином української мови.
„Коли Таліпов приходить на телебачення, всі журналісти просто плюються з його мови, жартуючи, що „прийшла глаголить Вєрка Сєрдючка”, - кричали делегати.
Та тому й „порєшилі”... Залишилося чекати реакції „киян”...
|
