|
У Львові триває політичне затишшя. Все-таки піст. Ніхто з місцевих політиків не лається, не влаштовує бійки. І тільки заїжджі „гастролери” рятують бідного журналіста від голодної інформаційної смерті. На днях до міста завітали два заслужені герої помаранчевих подій Юрій Луценко та його вірний зброєносець Тарас Стецьків. Приїхали, поговорили і поїхали, залишивши по собі шлейф прикметних особистостей, які мають усі шанси стати "не останніми" людьми в цьому політичному проекті...
Можливо, Тарас Стецьків просто привіз друга показати йому місце, де пройшли його кращі студентські роки, щоб і Юрій Луценко відчув запах львівських вулиць, доторкнувся власним оком до історії, що застигла у стародавніх будівлях. Гарно звучить, правда? Але вже занадто сентиментально, як для політиків, яких нещодавно «пішли» з уряду і в час, коли навколо лунають розмови про дострокові вибори.
З початку був Луценко
Минулої п’ятниці до Львова завітав польовий командир майдану, екс-міністр внутрішніх справ, а тепер просто лідер нової громадської організації „Народна самооборона” Юрій Луценко. „Самооборонець” поклав квіти до пам’ятника Шевченку, зірвав шквал аплодисментів і приємних слів під час зустрічі з львівською інтелігенцією (останнім часом до цієї категорії потрапляють дуже цікаві суб’єкти та персони) і вирушив на побачення з журналістами у сусідню кімнату Будинку вчених.
Прес-конференція розпочалась з короткого слова Юрія Луценка, короткого, адже лідер „Народної самооборони” спізнився до журналістів на півгодини. Луценко ще раз пояснив, що його організація не є політичною партію, а лише об’єднанням вільних громадян для боротьби за свої права і для протесту проти свавілля влади, і навіть у разі позачергових вборів не змінить свого статусу. Виклав чотири пункти завдання „Народної самооборони”:
1. Примусити політичні сили виконувати передвиборчі обіцянки
2. „Перезавантаження” України - укладення договору між владою та громадою, реформування політичної системи України.
3. Пошук нових політичних облич
4. Боротьба за політичну та економічну незалежність України
Особливим видається другий пункт плану. Здається, все-таки екс-міністр передивився блокбастерів, а може в уряді пересидів. Своє перебування на посаді міністра внутрішніх справ Луценко охарактеризував трьома словами „тертя”, „війна”, „відставка”. Сам Луценко виглядав аж занадто переконливим. Він наче сам собі намагався довести, що те, про що він говорить, є істиною і водночас спасінням для України. Виникає думка – може, його інопланетяни загіпнотизували, або Люда Янукович почастувала апельсинкою.
Та, в принципі, з хорошою командою та спонсорами Луценко має шанси зібрати ще один майдан. Щодо команди, то Луценка підтримують молоді люди, які все-таки вірять у те, що можна щось змінити і бажано на краще. Щодо фінансування - „самооборонець” зізнався, що в цьому питанні усе вирішує Давид Жванія. Пан Жванія -українець грузинського походження, підприємець, президент ЗАТ „Бринкфорд”, у власності якого знаходиться низка великих виробничих підприємств України: керченський суднобудівний завод „Залив”, бахчисарайський комбінат „Будіндустрія”, Запорізький абразивний комбінат, Луганський верстатобудівний завод. Давид Жванія і його партнер Микола Мартиненко стали одними з фінансових донорів передвиборної кампанії Ющенка. Що ж, тепер і Луценку допомогти час. Може, щось з того вийде.
Луценко розповів про свій подарунок до 8 березня спікеру ВР Олександру Морозу: „У п’ятницю я написав заяву про відставку з посади радника Президента, щоб пан Мороз не переживав про те, як я використовую адміністративний ресурс”. Дійсно, для чого йому адмінресурс, якщо є Жванія.
Тут себе не примусив довго чекати і пан Стецьків, який також заявив, що йде з посади радника Президента, щоб не дискредитувати Віктора Ющенка. Бачите, як потрібно працювати в „команді”: люди нарешті зрозуміли, що порадити щось путнє Ющенку їм не під силу, і щоб не компрометувати Президента, чемно, щоправда не по-англійськи, просто ідуть будувати власну політичну „не партію”.
Перед візитом Луценка і компанії до Львова були чутки, що міський голова Андрій Садовий не дозволяє проводити мітингів „Народній самообороні”. Юрій Луценко прокоментував це так: „З паном Садовим у нас нормальні робочі стосунки, правда виникли деякі розбіжності: Андрій Садовий оперуючи тим, що зараз піст, сказав, що встановлювати сцену біля Матінки Божої буде не правильно. Але наші представники звернулися до церкви св. Юра і ми отримали дозвіл на мітинг і на концерт, адже будуть виступати українські гурти та лунатиме патріотична музика. І я сподіваюся, що пан Садовий прийде і відкриє сьогодні віче для львів’ян”.
Якщо чесно, то Садовий тепер часто свої дії постом виправдовує. Тимошенко він не нагодував, бо піст, Луценка не пускав по аналогічній причині. Напевне, гроші на „Ратушу” тому ж не дає. Себто, хай журналісти поголодують, очистяться і більше не будуть всякі „капості” на мера писати.
У ЗМІ з’являлися чутки, що „антикризовики” готують провокації під час візитів Юрія Луценка у регіони. Той в свою чергу відповів: Так це правда, я неодноразову чув, що „регіонали” роздають своїм методички „Як боротися з „Народною самообороною”, говорять журналістам, які питання вони мають ставити під час моїх прес-конференцій, тиснуть на місцеву владу, щоб вона забороняла проводити нам мітинги. Називають Луценка фактором дестабілізації порядку в Україні. Так, Луценко дійсно є дестабілізатором для їхнього порядку. Вони мріють про те, щоб в Україні був спокій, вони і пресу би закрили, якби могли. Стабільність потрібна тільки їм. А Україна не повинна чотири роки чекати чергового лохотрону на виборах”.
Також пан Луценко висловив свою радість з приводу угоди про об’єднану опозицію між “Нашою Україною” та БЮТ, правда сказав він це з якимось скептицизмом і навіть сарказмом в голосі: „Я щасливий нарешті почути, що демократичні сили об’єдналися. Це закономірно. Вони виконали свій борг перед громадою”.
Далі журналістів запросили на фуршет, а Луценко вирушив на віче до львів’ян, яке мало розпочатися у центрі Львова.
А тепер про тих, хто залишився
Любомир Буняк, який був запрошений на зустріч з Луценком у Будинку вчених в якості інтелігенції, вже сьогодні заявляє, що він, бачте, птах великого польоту і львівська політика не може задовольнити його великих амбіцій. Зі всього сказаного, можна зробити висновок, що пан Буняк отримав якусь солідну пропозицію, інакше б не розкидався подібними заявами, і зовсім не виключено, що завтра його ім’я з’явиться у списках „Народної самооборони”, а, може, й у лідери запишеться, Луценко ж заявляв, що йому в принципі все одно хто очолить львівських „самооборонівців”. То чому не Буняк?
Степан Павлюк - колишнім керівником виборчого штабу Кучми на виборах 1999 року, а тепер „звичайнісінький свободівець”. Саме з ним перешіптувався Тарас Стецьків під час виступу свого шефа. Про що, цікаво?.. Ні! Не виключено, що про культуру та мистецтво. Але якщо завтра пан Павлюк заявить про свій вихід з рядів „Свободи” і вcтуп до „Народної самооборони”, то, думаю, це не стане великим сюрпризом для наших читачів.
Олекса Гудима - на Помаранчевій революції відзначився тим, що відповідав за доставку людей до Києва. На зустрічі з Луценком не був, та сьогодні оприлюднив заяву про свій вихід з лав УНП. Юрій Костенко побажав йому щасливої дороги і можливості „знайти себе у іншій політичній силі”. Чи не на „Народну самооборону” натякав пан Костенко?
Залишається великою таємницею, а що все ж таки хотів повідомити львів’янам народний самооборонець Юрій Луценко. Мабуть, щось занадто високе і нематеріальне, бо після його візиту залишилася якась недомовка: чого хотів – неясно, коли відбудеться прогнозований ним „марш справедливості” – невідомо, що потрібно йому конкретно від львів’ян – це взагалі загадка природи, в принципі, як і сам пан Луценко. Точно тільки те, що львівські підлітки залишилися вдячними дядечку Луценку за те, що він привіз у Львів концерт.
P.S.Власну думку про те, чим все-таки закінчаться „рейди” Луценка Ви можете висловити у нас на сайті у рубриці „Моя думка”.
|
