|
Заява львівського мера, що її розповсюдили та опублікували нині електронні ЗМІ наче лакмусовий папірець вмить висвітлила простий факт: Андрій Садовий боїться отримати публічний удар по власній гідності. Гідності як політичній так і чоловічій, тому що боїться він саме візиту жінки – Юлії Тимошенко. Адже саме за її присутності ставало таким ймовірним питання винесення недовіри львіському міськвиконкому, органу, настільки важливому, виплеканому і дбайливо укомплектованому нинішнім міським головою, що заради його порятунку він був змушений вдатися до найактивніших „бойових дій” – а саме „удару на випередження”.
У передчутті „судного дня” піарники Садового розробили план контрудару – запросити на сесію 22 лютого „всєх-всєх-всєх” височайших представників українського політикуму, і таким чином, відвести удар від себе, перетворивши сесію міської ради, на котрій очікувалося вирішення гострих та проблемних господарських питань – і, апріорі, тарифів – на чергову серію „важковагового політичного боксу” у якому сам Андрій Іванович міг би виконувати роль такого собі арбітра від громади. Між тим, двоставковий тариф розроблявся і ухвалювався з відома і згоди того-ж таки мера.
Цікаво, також чому Садовий, згадавши прізвища Тимошенко, Костенка, Кириленка та інших не спромігся запросити на сесію і кого-небудь із „хедлайнерів” Партії Регіонів – наприклад Тараса Чорновола чи іще когось (бажано із першої сотні у списку), обмежившись лише Олексієм Радзієвським, який, за всієї його питомої політичної ваги у партії влади, не є навіть другим її ешелоном на всеукраїнському рівні.
Чи виявилося, що міському голові, сказавши „А” говорити „Я” уже „слабо”– адже саме у Андрія Садового - чи не єдиного із львівських можновладців налагодився діалог із Януковичем під час його недавнього візиту до Львова. Як писала про цю зустріч Українська Правда: „Єдиним, хто вибрав правильний тон, був мер Львова Андрій Садовий”.
- „Не хочеться, все ж таки, аби Віктор Федорович так швидко розчарувались” – мабуть міркують високі уми у Ратуші – хоч камінці у городець Прем’єра Садовий кинути все-ж не посоромився – у своїй заяві Андрій Садовий зізнається: „не ми спричинили ріст цін на російський газ”, і далі риторичне запитання до влади: „хто зацікавлений в краху платежів за комунальні послуги, а відтак і тотальному банкрутстві комунальних підприємств?”. Мабуть, таки захотілося хоч трішки відімстити Федоровичу за репліку про специфіку вирішення проблем із водопостачання Львова, яка пролунала на одному із недавніх засідань кабміну. Дійсно, якому мерові приємно, коли на всю державу лунають тези на кшталт:„Хотів би, щоб мої слова почули також у Львові, де без ліцензій, а значить незаконно, деякі спритні ділки користуються надрами – видобувають прісну воду, незаконно і втричі дорожче продають її людям, включивши ціну цієї води в тарифи.”...
Технологічно усе правильно і красиво: пропозиція до провідних українських політиків і урядовців взяти участь у найближчому засіданні Львівської міської ради 22 лютого міської ради звучить, як жіночий лемент „увєрєнно і мощно”. От тільки чи стануть чільники українського політикуму перекроювати свої графіки, аби у стінах сесійної зали львівської Ратуші захистити Андрія Садового та його виконком від громовиць, що їх привозить із собою у регіони ЮВТ, збільшуючи власний рейтинг за рахунок нищівної критики рішень місцевих рад та виконавчих органів, які такі рішення виконують.
|
