Ворон ворону ока не виколе

Екс-мер Львова Любомир Буняк визначився і навіть піддав гласності свій вибір щодо того, за кого голосуватиме на виборах міського голови міста Лева. Він, звісно ж, голосуватиме за свого екс-заступника Василя Лозинського. Чому? Тому що нормальний і некорупціонер! Тому що Василь Куйбіда – невдаха, а Андрій Садовий – популіст. Тому що дєрібан! Тому що не дали працювати! Одним словом, якщо повірити Любомиру Костянтиновичу, альтернативи немає, біда чорна, гряде кінець світу...

Любомир Буняк: Тільки Лозинський здатний здолати цю злодійську зграю

Екс-мер Львова заговорив. Сьогодні Любомир Буняк вирішив розповісти чимало цікавого про нинішню виборчу кампанію до міської ради та на посаду міського голови. Такого від Буняка ми вже давно не чули.

-Як Вам когорта кандидатів у Ваші наступники?

- Цьогорічні вибори показують той дуже прикрий стан, в якому перебуває місцевий політикум. Хто в нас найдов­ше і найзавзятіше рекламується? Садо­вий, Куйбіда, Гудима. Це ж зовсім не го­тові до управління містом люди. Що можна говорити про навики Куйбіди в управлінні містом, якщо йому навіть дві каденції досвіду не допомогли? Після восьми років його правління моя ко­манда прийняла настільки запущену міську господарку, що до масштабних аварій на зразок алчевської чи обвалів будинків з численними жертвами львів'яни були вже за крок.

Нам довелося починати буквально "з нуля" - будувати структуру уп­равління містом. За Куйбіди місто не мало структури управління, яка була би ефективною й перебувала у право­вому полі нашої держави. Тому й сподіватися у тому розгардіяші яки­хось позитивних результатів господа­рювання було годі. Створивши структуру, я її значною мірою заповнив новими кадрами. На це йшло багато часу, але саме це й давало найбільше результатів. Адже основною пробле­мою Львова за попереднього голови було розкрадання міських багатств владою. Я таки зламав пірамідальну систему корупції в місті.

Не можу ска­зати, що корупція зникла зовсім. Це неможливо в країні, наскрізь просякнутій нею. Але коли зникла система, по якій хабарі піднімалися на саму верхівку піраміди, коли замість хабар­ницької машини порушувати закон продовжувала частина розрізнених чиновників, тоді це відразу добре відчула на своїй кишені міська госпо­дарка та багато львів'ян, і дуже погано стара депутатсько-чиновницька мафія. Особливо депутатська, бо тих упирів з роботи не звільниш. На жаль, і нині серед кандидатів у мери я бачу цілу низку осіб, яких просто немож­ливо уявити за думками про шляхи творення добра для громади.

Крім уже згаданого Куйбіди, за цим благородним заняттям неможливо уя­вити Садового. На попередніх виборах львів'яни його просто не помічали, бо його "рівень" був настільки очевидний, що просто не міг привернути увагу якогось відчутного числа виборців. Чо­ловік так би до пенсії й балотувався, раз у раз "пролітаючи", якби рік тому політтехнологи не придумали йому "Самопомочі". Думаю, львів'яни пам'ятають, як довго від імені цієї ор­ганізації працювали хіба що телеопе­ратори. То й не дивно, адже сам "лідер народного спротиву" не мав поняття, які ж, власне, проблеми хвилюють мешканців міста, не вмів по-людськи говорити з людьми. І тільки коли телепроект достатньо "розкрутився", Садо­вий почав виїжджати з тележурналіста­ми й із ретельно вдягнутою маскою "глибокої стурбованості" вислуховува­ти нарікання людей на їхні побутові клопоти.

Клопоти в місті справді були - де їх нема? Але ж міську владу оцінюють не за тим, чи перетворила вона за кілька років місто у фантастичний ідеал (таких нема й у найбагатших країнах), а за тим, як багато вона за цей час зробила.. Та хіба людині, яка ось уже які за ліком вибори марить "мерством" і зібрала у специфічної публіки під цей проект гроші – хіба таку людину могли цікавити наші досягнення? Хіба його могло цікавити, скільки раніше розкрадуваних грошей ми пустили в міську господарку? Та ні, звичайно!

Це його, як і Куйбіду, могло тільки злости­ти, адже коли грошей у міській скарбниці знову бракуватиме, то люди вже розумітимуть, ку­ди вони "щезають". І нині гро­шей вже бракує! Що сталося у 2005 році, коли депутати влаштували мені і моїм сподвиж­никам пекло, почали тотальне блокування всього й уся й на­решті незаконно відправили нас у відставку? Бюджет міста вперше не було виконано. І це при тім, що за попередні три роки моїми, Лозинського та ще кількох членів команди зу­силлями бюджет міста зріс учетверо! Учетверо!

І нехай Куйбіда тепер не викру­чується, ніби в цьому, нові ко­декси "винні". Ми перевищили середньоукраїнські темпи зростання міських скарбниць удвічі! Красти не треба - от і всі кодекси.

- Нищити корупцію найлегше у співдружності з правоохорон­цями. Чому Вам це не вдалося, чо­му врешті корупціонери Вас здо­лали?

- Так, з правоохоронцями і суддя­ми. Ви говорите, "як книжка пише". А корупціонери в місті взяли реванш са­ме тому, що й судові інституції, й про­куратура блокували всі наші намаган­ня навести лад з майном міста. Це корупція "в законі" - вони прикривають все і традиційно мають за це свою частку. Вони ж самі відразу по­чали ходити до Лозинського з пропо­зиціями "правильно розділити зем­лю", а коли він сказав, що віднині цьому беззаконню настав край, то приходили від мене з вимогами "зда­ти" цього принципового чоловіка. Я цього не зробив і з цього моменту проти нас почалася "депутатсько-прокурорсько-суддівська війна".

Якби львів'яни могли собі хоч трохи уявити всю ту бридоту, то нині вони б нізащо не притягай собі на голову (чи то пак - на кишеню) котрогось із вису­ванців різних угруповань цієї мафії. Свій прихід до влади вони розуміють як спосіб відпрацювати витрачене на вибори і заробити в кількадесят разів більше. Я з самого початку уявляв собі це інакше, і тому відразу між мною та депутатами почалося ментальне несприйняття.

- Ви підтримуєте Лозинсько­го?

- Так, я за нього голосуватиму. Бо у ньому є те, чого немає в його основ­них конкурентах - він не злодій. І не буде винен "половині світу" гроші за свою виборчу кампанію. А якщо зва­жити ще й на те, наскільки фахово ця людина вміє добувати гроші для міста, то за кого ж нам іще голосувати?

Для того, щоб упевнитися в цьому, будь-кому досить витратити лише 10-15 хвилин, аби уважніше вчитатися в перелік досягнень Лозинського за ос­танні роки. Зіставте це з результатами мого попередника, зіставте ці кон­кретні результати з річним передвиборчим проектом "телепомочі" - і для вас буде так само очевидним, наскільки яскраво зерно відрізняється від полови.

- Лозинський йде на вибори як самовисуванець. Натомість його основних конкурентів - Садового і Куйбіду - підтримують різні відгалуження "Нашої України" (до першого прихильний обласний керівник НУ Олійник, а другий покликається на підтримку міської організації блоку). Ви вва­жаєте варіант самовисування кращим?

- Це знову до теми, чи буде Ло­зинський винен "половині світу". На жаль, партії у нас ще дуже довго пере­творюватимуться на нормальні політичні утворення західного зразка. І тому наразі вони є не організаційни­ми вираженнями глибоких ідей, а та­кими собі клубами за інтересами. Клу­бами, у яких наразі дуже мало реальної політики і дуже багато дерибану на­родного майна між учасниками цих клубів. Особливо це зараз помітно в місцевих парторганізаціях. І особливо тепер - коли й у місцеві ради обира­ють партійний список, а місцеве депу­татство дає таку саму недотор­канність, як і "верховнорадівське".

Гадаю, читачам буде цікаво дізнатися, що зараз окремі львівські партії за вне­сення особи в список кандидатів до міської ради беруть із чинних депу­татів по 50-70 тисяч доларів, а з тих, хто тільки "мріє працювати на народ", - 100-120 тисяч доларів. І це тільки за одне місце у раді, яка складається з кількадесяти "слуг народу". А можете собі уявити, скільки коштує висунення у мери? І можете собі уявити, як дбати­муть про збагачення міської громади такий мер вкупі з такими депутатами? Та якщо народ не "запхає" у цей вулик людину порядну й рішучу, то на на­ступних виборах кандидати у депута­ти й мери вже навіть не зможуть обіцяти розвитку міської інфраструктури. Вся міська земля і майно зі суспільної власності перетворяться на вкрадену. І замість того, щоб нові гос­подарі мали би платити громаді за ви­користання міського майна, буде на­впаки - тільки громада платитиме їм.

Це ж не жарти - "народні обранці" не тільки мусять відпрацювати ті мільйони витрачених на кампанію доларів (ну хіба ж не збочена, як на одне місто, цифра?), вони ще збира­ються мати на цьому кількаразовий зиск. Вже нині третина міських депу­татів - безробітні. Дивно, чи не так - адже міські депутати зарплату у раді не отримують? Але ж ні - робота їм просто не потрібна, якщо можна стільки вкрасти.

Що там, наприклад, згадувати про запроваджені нашою командою земельні аукціони, якщо нині ця кліка вже навіть не дотри­мується зовнішньої пристойності. Проекти ухвали про виділення землі тепер Сірикові підпихають на стіл просто на сесії, в процесі розгляду по­рядку денного. І жодного з кількадеся­ти "народних обранців" це не обурює! Щоби врятуватися від цієї зграї, міська громада мусить принаймні об­рати нормального мера. І вибір тут очевидний - Лозинський.