|
Якщо людина робить якусь добру справу, але просто, не для власного піару, то чи буде вона замовляти у засобах масової інформації матеріали про здійснене нею? Якщо мислити логічно, то звісно ж не буде. Однак, під час виборчої кампанії навіть логіка стає поняттям відносним.
Натягнути на себе маску благодійника вкотре намагався Микола Рогуцький, львівський бізнесмен, №10 у списку „Віче” до Верховної Ради. Отже, він вирішив дати вказівку своїм підлеглим позносили теплий одяг та їжу аби потім те все занести у наметове містечко, яке створили для безпритульних на час небувалих морозів.
Звісно, справа благородна. Однак, якби то справді було „милосердя без політичних дивідендів”... Але про цей „благородний” вчинок пана Рогуцького можна було почути і з львівських радіостанцій, і прочитати у пресі. При чому, неодноразово.
Милосердя без політичних дивідендів
Понад рік тому на хвилі всезагального народного піднесення мільйони людей, у тому числі й тисячі львів'ян, мерзли у наметових містечках, здобуваючи нову владу. Сильну і чесну. Здобули. Минув рік, мільйони українців знову мерзнуть. Частина львів'ян (на щастя, їх наразі не тисячі) мерзне у своєрідному наметовому містечку... Мова про організовані у Львові так звані наметові містечка для тих людей, котрі з певних причин не мають власного дому. Це теж громадяни України, це теж львів'яни, але ми їх називаємо безпритульними, або ж ганебним словом "бомжі".
Останніми днями чи не всі мас-медіа нашого міста обговорюють тему холодів та бід, які прийшли до Львова разом з морозами. Особливо активно використовують цю тему потенційні народні чи міські обранці, котрі, мов добрий хлопчик Помагай, серцем линуть до львів'ян, щедро підносячи їм калорифери, рукавиці, відро борщу тощо. При цьому добродії намагаються максимально "засвітити" власне добре ім'я (а особливо прізвище) і ще принагідно кільканадцять разів згадати певну політичну силу. Значно рідше, а практично ніколи, можна довідатись про ту чи іншу організацію чи фірму, працівники якої вирішили просто допомогти львівським безпритульним хоч якось пережити пік холодів зими-2006.
Намагаючись написати про мешканців одного зі згаданих вище наметових містечок, я стала свідком однієї з таких акцій. Працівники відомої у Львові корпорації "Артор" саме приїхали до цього містечка, аби передати зібрану власними зусиллями допомогу його мешканцям. Із невеличкого фургона тихенько розвантажили коробки з одягом та продуктами, передали їх керівництву центру і поїхали далі у своїх справах.
Я намагалась поспілкуватись з представниками згаданої корпорації, проте вони були заклопотані і скерували мене до директора. Директор "Артора" - Микола Рогуцький - запевняв, що "робить це не для показу".
- Миколо Богдановичу, що спонукало вас організувати таку акцію? Ви довідались про заклики різних громадських організацій, побачили аналогічні оголошення у ЗМІ тощо?
- На жаль, ні. Я став свідком картини, коли з переходу у центрі міста забирали замерзлу людину. Уже згодом довідався, що, виявляється, цей нещасний чоловік пролежав там понад три години - і був нікому не потрібним! Це лякає.
Спробую провести своєрідні паралелі. Минулого тижня я був на Економічному форумі у Будапешті. Там були бізнесмени з різних країн. Вони говорили про власні досягнення, про те про се. І коли зайшлося про морози, від яких останнім часом потерпає Європа, я почув розповіді про те, що, виявляється, у них там тварин в зоопарку спеціально обігрівають, створюють спеціальні притулки для бродячих собак, аби ці не позамерзали на вулицях. На такі речі виділяють кошти, розробляють державні програми тощо. А у нас?..
І саме цього дня, після згаданого випадку, очевидцем якого був, я скликав на роботі нараду і попросив наших співробітників принести, по можливості, теплі речі чи трохи харчів. Наші співробітники так і вчинили, а решту - особливо це стосується продуктів харчування - ми докупили і принесли у так зване наметове містечко.
- Відомо, що у Львові є кілька таких наметових містечок. Чому ви вибрали саме це?
- Я знав про існування лише цього містечка. Великою нашою бідою є те, що більшість львів'ян, які справді потребують допомоги, навіть не уявляють, що можуть знайти притулок і тепло у таких, як це, містечках: вони не мають можливості ні газети купити, ні телебачення подивитись. Можна лише припустити, скільки таких людей зараз намагаються якось дати собі раду з холодом і голодом по різноманітних підвалах...
Я хочу закликати підприємців, усіх людей доброї волі долучитись до допомоги незахищеним та безпритульним і хоч якось допомогти їм пережити ці холоди. Просто обставини склались так, що, як правило, про цих людей найбільше згадують тоді, коли є потреба, як тепер модно говорити, "попіаритись". Я ж звик називати речі своїми іменами. Тому, аби наперед відмежувати нашу допомогу від небажаних трактувань, хочу зазначити, що наша акція не має жодного відношення до політики.
До слова, люди, котрі нині живуть у таких містечках, навіть не голосуватимуть...
|
