Піти, щоб повернутися?

Один з аутсайдерів мерських перегонів Михайло Горний, певно, вже готується до наступних виборів або ж, принаймні, намагається красиво піти... Сьогодні у одній з газет з’явилося інтерв’ю з ним, у котрому пан Горний філософствує на тему результатів мерських перегонів і пояснює, чому перестав боротися поряд із Василем Куйбідою, Миколою Порайком та Світланою Куспись за визнання виборів мера недійсними.

Михайло Горний: Не люблю перемог за очками

- Минулої неділі,16 квітня, яка була цьогоріч Вербною, ви відзначили свій 46-й рік народ­ження. Чого цього разу було більше у привітаннях колег і друзів - заспокоєнь з приводу того, що ви програли на виборах мера і, може, відмовлянь від спроб чи побажань обов'язкового успіху в наступній виборчій кам­панії через чотири роки?

- На щастя, мої друзі не настільки заангажовані у владних амбіціях, щоб робити їх пріоритетними в житті. Мені бажали залишатися та­ким, яким мене знає близьке оточення віддавна. Зберегти цю свою людську цінність в їхніх очах і є для мене найважливішим. Вибори ми­нають, життя-робота тривають.

Щодо результатів виборів місько­го голови Львова, то я не почуваю­ся переможеним. По-перше, рішен­ня про змагальну участь у виборах я фактично прийняв за місяць-півтора до 26 березня. Це був, якщо хочете, мій вибір як олімпійця, а не

фанатично одержимого перемогою. Адже до цього я ніколи й жодним чином не позиціонував себе як по­тенційного кандидата на мерське крісло. Багаторічний підприємниць­кий досвід - мій і моїх знайомих - і бажання швидких реальних змін у господарці міста були вирішальни­ми чинниками, що спонукали мене до самовисування.

Моє кандидувавня стало лакмусовим папірцем для перевірки та переоцінки багатьох моїх уявлень. Безперечно, під час цих виборів я здобув новий життє­вий досвід, який мені знадобиться у майбутньому. По-друге, результа­ти виборів мера, я би так сказав, виявилися специфічними.

- Що маєте на увазі під сло­вом "специфічними"?

- Можливо, воно й не зовсім вда­ле, але точніше зараз просто не спадає мені на думку. Новообраний мер вистраждав свою перемогу. І я би не хотів, щоб ці страждання тривали довго. Бо в такому стані буде важко працювати конструктивно. Не тільки потенційному голові, а й усім у міській ратуші.

Результати виборів міського го­лови Львова 26 березня теоретич­но можна було би перераховувати хоч до осені. Сумніви щодо прав­дивості понад ста підсумкових протоколів дали би роботу всім - ви­борчим комісіям і судам насампе­ред. Мабуть, це стало би важким, але повчальним уроком для більшості львів'ян - легітимність їхнього вибору коштує дорого. Міський голова Львова повинен бути "паспортизований" за всіма правилами виборчого права. Без будь-яких натяків на фальшування. Тому що ніхто не спроможний відмінити морально-філософську аксіому: все, що не вирішено по справедливості, не є вирішеним до кінця.

- Звучить як заклик до довіч­ної боротьби за правду?

- Ні, ви поспішили з висновком... Зумисно розтягнені у часі звірки-перевірки протоколів-бюлетенів вже почали нагадувати мені зволікальні копирсання у суддівських за­писках після боксерського поєдин­ку. Так, ніби ніхто з тисяч глядачів не бачив на власні очі того, що відбувалося на рингу, й тепер прав­ду про це знають лише ці папірці. Ще трохи часу - і в таку версію повірять і самі боксери, і їхні уболівальники. Так можна ще раз загу­бити істину. Цей варіант також вик­ликатиме дискусії. А на них часу немає. Все, що триває занадто дов­го, втомлює і, як правило, у підсум­ку завдає шкоди. Особливо в умо­вах політично-економічного цейт­ноту, в який потрапила нині Україна.

Тож чуття міри, нехай пробачать мені правники, інколи набуває тако­го потрібного прагматично-приклад­ного характеру, що навіть примушує закон мовчати. Примружити на ньо­го бодай одне всевидяче око. Це - одна з причин того, що я публічно відкликаю свій підпис під скаргою чотирьох екс-кандидатів на посаду міського голови Львова про визнан­ня виборів недійсними. Так я ставлю свій інтерес мешканця міста, яке потребує невідкладних, рішучих і компетентних дій місцевої влади задля його соціально-економічної і культурної реанімації, вище своїх амбіцій екс-кандидата в мери.

- Це – „хід конем” у про­грашній парти?

- Я - позапартійний. Моя шахова дошка, якщо йти за вашими порівнян­нями, це - громада міста. Без пар­тійного поділу. Раджу зробити це та­кож Василеві Куйбіді, Миколі Порайку та Світлані Куспись. Не зумівши перемогти Андрія Садового з очевидною перевагою, навряд чи була би потрібна тепер і їм, і міській гро­маді, зрештою, перемога за очками, вишукана в "суддівських папірцях".

Політичний настрій громади Льво­ва зазнав з часів Майдану багатьох випробувань, аби вдаватися до цьо­го ще раз. Значно краще - допо­могти реалізувати гарні передвиборні гасла. Щоб вони не розпалю­вали, а гасили проблеми у Львові. Для їх втілення буде замало "Само­помочі" - необхідна взаємодопо­мога. І взаємоконтроль. Як я й обі­цяв виборцям, зараз закінчується формування авторитетного гро­мадського комітету контролю органів місцевого самоврядування. Кожна міська програма, кожне знач­не рішення міської влади будуть оцінені його експертами - провідними фахівцями певної галузі. Цей комітет діятиме на постійній основі й про нього ви будете в майбутнь­ому часто чути.

- Чи Горний залишатиметься у числі претендентів на посаду мера на наступних виборах?

- Про це говорити завчасно. Але точно скажу, що Горний сповна відчув відповідальність за свою програму, яку декларував до 26 березня, і вирішив як послідов­ний чоловік домагатися її втілен­ня. В якомусь журналістському ог­ляді було згадано, що я під час виборів запам'ятався двома слоганами: "Львів'янам - левову час­тку!" і "Горний стане горою за львів'ян". Я вирішив залишити їх девізами у своїй подальшій ро­боті - і як підприємця, і як грома­дянина.

Буду більше уваги при­діляти громадській роботі. До мене виборці звертаються з пропозиці­ями заснувати доброчинний фонд, який би акумулював кошти меце­натів і спонсорів на першочергові потреби тих львів'ян, які найбіль­ше потребують допомоги. Довіру виборця треба здобувати постійно, а не лише в період виборчих кам­паній. Бо тоді всі висуванці у владні органи - хоч до рани прикладай. А минули вибори - їх і слід прохолов.