|
А ви знаєте справжню причину „газової” кризи? Виявляється, що усього цього можна було б у никнути, якби Івченко і Плачков не проігнорували Петра Димінського. Принаймні, так стверджує сам пан Димінський, який вже почав активно піаритися як член „ЕКО+25%”.
Петро Димінський: „Грошова система розрахунків унеможливлює корупцію”
"Газові" суперечки в країні не вщухають. Питання про ефективність українсько-російської угоди перейшло вже у площину політичну. Чого варта лише відставна уряду! Наприклад, народний депутат, член комітету ВР з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Петро Димінський, який нині входить до першої десятки партії екологічного порятунку "ЕКО+25%", вважає, що причин для таких радикальних дій у парламенту не було, бо на загал укладена угода з "Газпромом" значно краща від тієї, що була чинна минулого року. Тому й участі у тому скандальному голосуванні не брав.
- Чому, на вашу думку, „газова” тема у суперечках українського політикуму й досі актуальна?
- Три місяці тому на засіданні парламентського комітету з ПЕК, де були присутні Івченко і Плачков, я поставив голові Міненерго одне питання: чи є загроза енергетичної кризи в Україні? Причому спитав я у присутності депутатів, великої кількості журналістів, які знімали все це на телекамери. Плачков почав уникати відповіді, після чого я йому знову повторив запитання і сказав: якщо він не має що сказати, то ось поряд сидить пан Івченко і я переадресую запитання йому.
Івченко встав і почав говорити, який він радий звернутися до народних депутатів з проханням розібратися з газовими платежами. Я йому поставив три вимоги: дайте нам баланс газу в українських газосховищах - це перше. Розпишіть, кому цей газ належить. Друге: дайте нам звіт про всі кредити, які взяті в 2005 році в іноземних банках, вкажіть, під які гарантії й застави ці кредити були надані, куди і кому направлені. І третє: дайте нам усі протоколи тендерних комісій про закупівлю матеріально-технічних цінностей. Всі ці три вимоги увійшли в офіційне рішення парламентського комітету.
Але відповіді на них ми чекали два місяці. Через два місяці приходить відповідь, але документи прийшли за 2003 - 2004 роки. Більше того, жоден інтернет-сайт чи телеканал, а я дав інтерв'ю "Новому каналу" і "Інтеру", про це не розповів. А коли я дав доручення своєму помічникові знайти оригінал запису тодішнього нашого засідання, то виявилося, що на плівці весь мій виступ був вирізаний. Так от, я думаю, що якби тоді дали відповідь, то цієї енергетичної кризи не сталося б.
- Ви, як представник партії "ЕКО+25%" та як колишній виробничник, знаєте справжній стан справ у вітчизняній енергетиці та гірничо-металургійному комплексі. Як це подорожчання газу вплине на стан цих галузей економіки?
- Звичайно, що це вплине негативно на економіку, бо ми не готові відразу перейти на альтернативне паливо. Скажімо, є чиновники, які заявляють, що нафтопереробні заводи повинні цілком перейти на споживання мазуту замість газу. Але мазут дорожчий від газу. Крім того, ще Юлія Володимирівна створила такі умови, що нині майже всі нафтопереробні заводи стоять. Бо вона відкрила для імпортних нафтопродуктів кордони, які ще й досі не закриті. Ще більші проблеми будуть у гірничо-металургійному комплексі.
- Відомо, що весь цей російський газ, через який було стільки емоцій, йде на потреби хімічних та металургійних підприємств здебільшого чотирьох областей - Донецької, Луганської, Дніпропетровської і Запорізької. І це заради них Україна обстояла прийнятну ціну на газ. Чи не краще було б, якби металурги самі домовлялися з "Газпромом" про постачання собі газу?
- Я думаю, що великої трагедії немає у новій ціні газу. Ця ціна спонукає вести прозору політику і в металургійному комплексі, і в хімічній промисловості. Безумовно, що треба забути про ті надприбутки, які були раніше. Бо всі працювали через посередників, і гроші осідали в офшорних зонах. Сьогодні, гадаю, єдине, що правильно зроблено в цьому питанні, то це те, що ми помаленьку переходимо на грошові відносини.
Немає різниці, хто постачає газ. Немає різниці! Найголовніше, щоб розрахунки проводилися грішми. Там, де розраховуються грішми, нема звідки красти. Наприклад, за Бакая "Ітера" постачала газ в Україну. І за свої послуги вона брала не грішми, а газом по 50 доларів. Причому платили їй стільки, що інколи половина того газу, що надходила в Україну, йшла в рахунок оплати роботи "Ітери". А тепер рахуйте: газ ми їй давали по 50 доларів, а експортувала вона його, як мінімум, по 260 доларів. Тож якщо будуть розрахунки грішми, не буде ніяких питань: ні в Росії, ні в нас.
|
