|
Петро Димінський переконаний, що замовниками видання „Топ 100 - рейтинг найвпливовіших особистостей Львова” є Петро Олійник та Андрій Садовий. Сам же пан Димінський ображений на „Аргумент Владу” за фото, яким проілюстрували статтю про нього. Він уважає, що ця виборча кампанія є найбруднішою в історії України, а смерть Богдана Федоришина сталася не просто так. Він має власну версію того, як проводили свої операції „Галицькі інвестиції” і каже, що не є власником газети „За вільну Україну”...
Петро Димінський: Я ніколи не був шестіркою, а шестірка ніколи не стане тузом
21 березня в ефірі Львівського обласного радіомовлення прозвучала розмова з народним депутатом України, почесним президентом футбольного клубу „Карпати” Петром Димінським. Зроблена ним низка заяв, оприлюднені факти та оцінки, на думку Західної інформаційної корпорації, матимуть значний резонанс у владно-політичному середовищі регіону не лише напередодні виборів, але й після їх завершення.
- Петре Петровичу, нещодавно у Львові видання „Аргумент Влада” презентувала проект Топ-100 – рейтинг найвпливовіших особистостей Львова. Ви значитесь там одним із перших. Яке Ваше ставлення до цього факту і до подібних проектів?
- Цей журнал я побачив у той же день, коли відбувалась його презентація. Думаю, що всі, хто його бачив, звернули увагу на високу якість цього видання: дорогий папір, високоякісний друк. Це, безумовно, дорога продукція. Також варто звернути увагу й на представлених осіб, які, на думку журналістів „Аргумент влади”, входять у першу сотню впливових людей Львівщини, та їх рейтинги. Переконаний, що всі, хто познайомився із цією друкованою продукцію, зробили й не сумніваються, що цей журнал видавався на замовлення певних осіб. Особисто я переконаний, що замовниками є Петро Олійник і Андрій Садовий.
Свого часу один із журналістів „Аргумент влади” запитував мене, чи згоден я зі своїм рейтингом, який опубліковано у журналі. Сьогодні я відповім на це запитання. Я сумніваюсь у тому, що, як зазначається у цьому виданні, Петро Олійник є президентським улюбленцем. Що ж стосується моєї персони, то мені дивно, чому в журналі публікується моя фотографія, якої я навіть не пам’ятаю й яка не відповідає реальності. Адже я вже більше трьох років не курю. Що ж стосується „львівського Ахметова”, як називали мене автори Топ-100, то я маю таке саме відношення до Ахметова, як голова УСБУ у Львівській області пан Хімей до „фінансового айсберга”. Журнал переплутав фотографії Миколи Вознюка з Володимира Хімея.
А, прочитавши відповідь Петра Олійника з приводу того, чи може він бути другим, а другий - чи може бути першим, можу дати лише такий коментар: я ніколи не був офіціантом при владі і ніколи ним не буду, одне слово - не треба плутати шестірку з тузом. Я ніколи не був шестіркою, а шестірка ніколи не стане тузом. Те, що стосується Богдана Буци, думаю, що ця люди потрапила туди зовсім випадково, тому що потрібно, аби львів’яни знали, що Богдан Буца був акціонером чи власником газети „За вільну Україну”, яку він разом зі своїми соратниками продав партії СДПУ(О), коли на Львівщині панував кучмістський режим.
- Добігає кінця виборча кампанія 2006 року. В неділю відбудуться вибори до українського парламенту та місцевих органів влади. Як би Ви оцінили цю кампанію, в чому її відмінність від попередніх? І чи справді ми можемо говорити про те, що виборчі перегони відбуваються сьогодні відкрито і прозоро, згідно з європейськими вимогами до демократичних виборів?
- Вважаю, що такою брудної виборчої кампанії, як цьогорічна, не було взагалі, ніколи за всю історію України. Треба констатувати той факт, що сьогодні оточення Президента, яке прикривається ім’ям Президента, хоче монополізувати право на правду і право на Президента.
Так ось, я хотів би вас попросити задуматись над тими подіями, які відбуваються протягом останніх трьох місяців в Україні. Багато хто зараз говорить, що з уст Президента йде інформація про те, що він ніколи не допустить застосування під час виборів адмінресурсу, з іншої сторони, не зрозуміло, як сталося так, що наш уряд та всі губернатори зараз у відпустці й активно займаються виборчою кампанією. Хочу вам сказати відверто, що хід нинішньої виборчої кампанії не відповідає жодним європейським вимогам, вона не вписується в рамки демократичних процесів.
І друге: те, що Президент сказав, що жодна копійка від такого монстра як НАК „Нафтогаз України” не буде працювати на вибори, ні на одну партію, то я в принципі теж можу це прокоментувати. Дійсно, Віктор Андрійович Ющенко людина порядна і довірлива, і сьогодні тільки його ізоляція від інформації не може відкрити йому очі на ті реальні речі, що творяться сьогодні в Україні, за його спиною. Мабуть, саме з цих причин я, як народний депутат, так і не отримав відповіді на своє запитання, куди ділись 7 млрд. доларів кредиту, які отримав „Нафтогаз України”. Але наш народ розумний і він зробить правильний вибір.
Але не слухайте тих, хто говорить, що сьогодні відбуватимуться вибори прем’єра, що сьогодні Ющенко - це „Наша Україна”. Я ще раз запитую: цікаво, як це сталося, що право на Президента України сьогодні належить тільки одній політичній силі? Я знаю Віктора Андрійовича, і він на такі речі ніколи не пішов би.
- Останнім часом чимало чуток ходило про Ваші взаємини із лідеркою однойменного блоку Юлією Тимошенко. Говорилось про те, що Ви начебто були у списках, пізніше розійшлися. Чи можете Ви пояснити, в чому причина таких напружених взаємин. Чи справді йдеться лише про місця в списку?
- Питання було не в списку, питання полягало в тому, яка ж політична сила врешті зможе гідно й на належному рівні вирішувати проблеми Західної України, відстоювати її інтереси. Ось в цьому свого часу ми порозумілись із Юлією Тимошенко. Однак в той час я не знав, з якою командою вона думає йти на вибори. Я прийняв її пропозицію, оскільки ще раніше вона зверталась до мене від імені Віктора Андрійовича і просила допомоги під час президентських виборів. Я цього не приховую.
І в останній день, коли зайшла мова про вирішення певних питань, в тому числі і моєї команди, яка повинна була йти разом зі мною за списками БЮТ, Тимошенко привела свою команду, з якою у мене не може бути жодних стосунків. Це - Турчинов, Бродський, Губський і їм подібні.
- Широкий резонанс у Львівському політикумі викликала Ваша заява про те, що саме Ви фінансували та утримували більшість у Львівській обласній раді. Поясніть, що Ви мали на увазі, і якщо це правда, з якою метою це робили?
- Так, це - правда. Ще задовго до того, як я був обраний народним депутатом, я не відмовляв людям у допомозі. Адже є речі, які завжди вважаються святими: це - любов до своєї землі, свого народу, своєї держави. І нема одиниці виміру цим почуттям. Тож мета була одна - й справді допомогти цим патріотичним силам.
Я знайомився з багатьма проектами, які показували мені ці особи, аби я скеровував кошти. Дехто з них просто переконував мене в тому, що ці гроші йтимуть на розвиток демократичних засад, свободи слова. Однак, на жаль, сьогодні мушу констатувати той факт, що ці гроші не доходили до рук, які їх мали отримати, щоби робити добрі справи. До мене потрапили документи, які про це свідчать.
Але я не хочу сьогодні оприлюднювати їх. Я хочу ще дати час цим депутатам, які балотуються у Львівську міську, обласну ради, нехай ще раз задумаються над тим, чи мають вони моральне право балотуватися в різні депутатські корпуси місцевого самоврядування, а також до Верховної Ради. Сподіваюсь, що у них ще є якась гідність і честь. А якщо й це не допоможе, то повірте, якщо ці документи потраплять у правоохоронні органи, то вони служитимуть доказом не чого іншого, як корупції.
- Весь Львів сколихнула звістка про раптову смерть одного з кандидатів на посаду міського голови Львова – Богдана Федоришина. Окрім того, що він був успішним підприємцем, Почесним Консулом Грузії – він був ще й генеральним директором футбольного клубу „Карпати”, а, отже, близькою до Вас людиною. Навколо цієї смерті Львовом ходить чимало чуток – серед них є й звинувачення на Вашу адресу. Кому ж була вигідною смерть Федоришина?
- Щоб відповісти на це запитання, достатньо проаналізувати інформацію, яка вже оприлюднювалась неодноразово і в достовірності якої фактично не сумнівається ніхто. Але про це - згодом. Зараз хочу відповісти на ту частину запитання, в якій мова йде про мене.
Мені стало відомо, що дехто готується запустити в інтернет певні матеріали, в яких нібито є докази того, що Богдан Федоришин був моїм партнером по бізнесу, співвласником багатьох-багатьох структур. Я можу єдине сказати, що Богдан Федоришин ніколи не був моїм бізнесовим партнером. Він - людина, яку я прийняв на роботу на посаду генерального директора ФК „Карпати”. Мене влаштовував його підхід до цієї роботи. Я поставив перед ним завдання. Звичайно, не все було так, як мені цього хотілося, але скажу відверто, що більше я був задоволений, аніж незадоволений.
Безумовно, з приводу питання його смерті буде ще багато різних чуток та розмов. Я не лікар і не можу робити якихось висновків. Однак скажу, що до дня смерті Богдана Федоришина я не знав про речі, які сьогодні говорять журналісти, в тому числі про те, що він переніс два інфаркти, що в нього була операція на серце. Думаю, що якби це було дійсно правдою, то він або його дружина про це б сказали. Я завжди допомагав Богданові Федоришину. І саме я був одним із гарантів того, що він отримав кредит під свій оздоровчий проект.
Яка ж моя думка з приводу цієї трагедії? Дуже проста. Безумовно, що ця людина після опублікування плівок, в яких є інформація про корупцію у вищих ешелонах обласної влади, пережила багато утисків. І не даремно Богдан Федоришин звертався до правоохоронних органів за допомогою. Однак сьогодні можемо констатувати лише одне: незважаючи на те, що копії оприлюднених плівок я особисто передав колишньому голові СБУ Турчинову, міністрові внутрішніх справ Юрію Луценку, народний депутат Олег Тягнибок робив з цього приводу запити, жодної відповіді з правоохоронних органів не надійшло. Лише суто формальні відписки. Цю справу, безумовно, потрібно довести до кінця.
Сьогодні у мене є кілька запитань до нашого голови Львівської облдержадміністрації Петра Олійника, який завжди говорить, що він - кришталево чиста людина. Перш за все, чому Генеральною та обласною прокуратурами, МВС та Управлінням МВС України у Львівській області припинено розслідування по кримінальних справ стосовно покійного Степана Сенчука та Петра Олійника, про що йде мова на плівках.
Друге: Петро Олійник ще влітку 2005 року звинуватив покійного Богдана Федоришина в тому, що на цих плівках міститься неправдива інформація і що ця розмова є змонтованою. Він заявив, що обов’язково подасть на Федоришина в суд. Однак так і не зробив цього. Згодом пішов із життя Степан Сенчук. А Олійник знову кидав звинувачення на адресу Федоришина, що йому потрібно дати свідчення з приводу того, про замах на кого йдеться у аудіозаписах. Чому до сьогоднішнього дня наш губернатор так і не подав до суду на Богдана Федоришина?
І останнє: чому сьогодні третій фігурант в аудіозаписах генерал-майор Олег Сало, з якого ще минулого року депутати Львівської обласної ради на прохання Генеральної прокуратури зняли недоторканність, проти якого порушені кримінальні справи і якого розшукує Інтерпол, є зареєстрований кандидатом у народні депутати.
На мою думку, оскільки Петро Олійник так і не наважився виборювати свою чесність у суді, він повинен піти у відставку з посади голови Львівської облдержадміністрації. А щоб Петро Олійник спокійно спав і зняв із себе бронежилет, я можу сказати наступне: замах, про який йдеться на плівках, оприлюднених Богданом Федоришиним, готувався не на Олійника. Замах готувався на мене. Ось саме з цих причин я не оприлюднював другу частину цих плівок. Після виборів ми обов’язково повернемось до цього питання. Думаю, що я оприлюдню повністю всі плівки на найближчій своїй прес-конференції, а поки що я дивлюся за діями, які робить перший номер „Топ-100”.
- Нещодавно газета „За Вільну Україну” опублікувала матеріали журналістського розслідування, яке стосувалося діяльності „Галицьких інвестицій”. Подейкують, що це Ви, як власник газети, в такий спосіб хотіли нашкодити виборчій кампанії Андрія Садового і допомогти своєму давньому приятелю Василю Куйбіді.
- По-перше, ніхто з тих людей, які кандидують на голову міста, не є моїми приятелями, лише окремі з них є моїми знайомими. По-друге, я не є її власником. Я лише взявся допомогти реанімувати цю газету, яка завдяки деяким „патріотам”, про яких я вже говорив, свого часу була потрапила до рук СДПУ(О). Серед них є представники й львівської обласної влади, які приходили до мене й брали гроші нібито для реалізації вищезгаданих проектів, а насправді використовували їх у власних цілях: робили ремонти своїх помешкань, купляли собі автомобілі і т. п.
А що ж стосується питання „Галицьких інвестицій”, то я зустрічався з паном Миколою Порайком і розмовляв з ним. І мене здивувала почута від нього річ: всі ЗМІ, до яких він звертався, не захотіли публікувати матеріалів про „Галицькі інвестиції”. Думаю, що лише з тих причин, що Андрія Садового підтримує Петро Олійник. То як це назвати, як не адміністративним тиском?
Я можу висвітлити своє бачення операції, яку свого часу провели „Галицькі інвестиції”. Думаю, коли почалася приватизація за ваучери, то, скориставшись тим, що наші громадяни не знали справжню цінність тих ваучерів, вони повірили цій львівській „МММ”. Впевнений, що не можна було тоді без відома міністра фінансів, без підтримки керівництва Львівської області за такий короткий час здійснити таку операцію: взяти нічим не підтверджені папери „Галицьких інвестицій” обміняти і отримати від львів’ян 200 тис. ваучерів. За ці ваучери, зрозуміла річ, й були куплені близько сотні ліквідних підприємств, серед яких й були акції Миколаївського глиноземного заводу, Львівська пивоварня, НПК „Галичина”, Миколаївський цементний завод.
Тому сьогодні я б радив львів’янам не піддаватись на пропозицію, що сьогодні „Галицькі інвестиції” викуповують у вас свої так звані цінні папери по 15 чи 16 гривень. Сьогодні вартість цих паперів, як мінімум, в тисячу раз більша.
- На попередніх виборах Ви йшли від блоку „Наша Україна”, потім були у фракції „Регіони України”, сьогодні Ви йдете на вибори з Партією екологічного порятунку „ЕКО+25%” - в чому причина такої зміни Вашої позиції. І зразу ж, як Ви прокоментуєте ті нападки, які сьогодні линуть на партію зі всіх сторін?
- Своєї позиції я ніколи не змінював. Але прошу не плутати позицію з опозицією. Люди, які мають позицію, вони ніколи не були бажаними для будь-якої влади, в тому числі і сьогоднішньої так званої народної влади.
Для прикладу, ситуація з тими самими „Галицькими інвестиціями”. Ці особи, які називають себе прибічниками Віктора Ющенка, зробили б, принаймні, один із десяти задекларованих кроків назустріч людям. У цих же „Галицьких інвестиціях” сьогодні була можливість виконати те одне, що обіцяв Віктор Ющенко: багаті поділяться з бідними (я вже не говорю про те, що бандити повинні сидіти в тюрмах). Вони сьогодні мають таку фінансову можливість. Проте, на жаль...
Тому я сьогодні йду у Верховну Раду з політичною силою Партією екологічного порятунку „ЕКО+25%”. Списки кандидатів у народні депутати від „ЕКО+25%” свідчить про те, що це - єдина політична сила, яка має намір нарівні представляти Схід і Захід України у новому парламенті. Я б сказав, що представників Західної України у виборчому списку „ЕКО+25%” є навіть дещо більше. І така кількість депутатів дійсно зможе позитивно вплинути на події, які найближчим часом розвиватимуться у Західній Україні.
А те, що останнім часом на партію линуть різносторонні нападки, я можу сказати лише одне: було б погано, якби не було нападок. Я розумів би це так, що ця партія нікого не цікавить. А якщо нападають, значить бояться, а якщо бояться, значить поважають.
|
