Love story about the boy and the boy

Прекрасну та захоплюючу історію стосунків Андрія Садового та Василя Куйбіди розповів керівник відділу зо­внішніх відносин УГКЦ Ігор Ожиївський. Історію, у котрій Андрій Іванович постає борцем з корупцією у мерії, творцем (!) „Самопомочі” та скромнягою, який настільки захопився біганиною по місту разом зі своїми журналістами, що не думає про виборчу кампанію (!!!). Загалом – білий і пухнастий... От тільки виникає логічне запитання про задекларовану главою УГКЦ Блаженнішим кардиналом Гузаром неучасть Церкви у виборчому процесі... Матеріал проплачений, отже, пан Ожиївський отримав гроші за те, що розповів не всю правду і лише під певним кутом...

Садовий – Куйбіда: історія протистояння

З початком виборчої кампанії на посаду мера Львова стає зро­зумілим, що боротьба на цих вибо­рах вестиметься між лідером об'єднання "Самопоміч" Андрієм Садовим та заступником голови Народного руху Василем Куйбідою. Поки що протистояння між цими двома кандидатами не є таким яв­ним, та воно цілком може стати не менш завзятим та запеклим, ніж баталії між учасниками пар­ламентських перегонів. Адже історія стосунків Садового і Куйбіди - складна і багата на події.

Про це - в інтерв'ю з Ігорем Ожиївським, керівником відділу зо­внішніх відносин УГКЦ. Відо­мим у Львові громадським дія­чем, якому не раз доводилося стрічатись як з Куйбідою, так і з Садовим.

НЕСПОДІВАНИЙ ОПОНЕНТ

- Пане Ожиївський, як впер­ше перетнулися шляхи Садового і Куйбіди?

- Це було 1998 року, коли тридцятирічний на той час Садовий став депутатом Львівської міської ради. Він був тоді моло­дий, дуже амбітний. Садовий од­разу очолив фракцію партії "Ре­форми і порядок", згуртував на­вколо себе молодих депутатів і став керівником комісії з еконо­мічної політики. Тоді вперше у Куйбіди з'явився справжній опо­нент. Під час першої каденції Куйбіди 1994-1998 років мало хто насмілювався критикувати його, адже мер був членом На­родного руху.

- Чому?

- Тоді виступ проти голови міськради міг обернутися звинуваченнями в антиукраїнській діяльності. Такими побоюваннями рухівці від­верто зловживали: лякали львів'ян "комуністичною за­грозою", як тільки з'являлась інформація про корупцію у львівській владі.

Небезпека Садового для Куй­біди підсилювалась і тим фактом, що як сам Садовий, так і депута­ти, яких він згуртував навколо себе, були економічно незалеж­ними від міського голови, тоді як бізнес більшості депутатів місь­кої ради безпосередньо залежав від їхніх стосунків з мером. Са­довий був фінансово самостій­ний і поводився з Куйбідою, як рівний з рівним. Головне тво­ріння Садового-підприємця - "Радіо "Люкс" - тоді вже впев­нено стояло на ногах.

- З чого почалось протистоян­ня?

- Комісія Садового почала оприлюднювати факти масштаб­них зловживань у міській раді. Одним із найконфліктніших мо­ментів став масовий продаж львівських дитсадків, яких за час каденції Куйбіди продано при­ватним структурам близько сорока. Не дивно, що нині Садовий повертається до цієї теми. Ті, що добре знають Куйбіду, могли б багато розповісти про бурхливі реакції екс-мера на дії комісії Садового. Куйбіда, очевидно, не був готовий до появи опозиції власній персоні. Він дуже враз­ливо ставився до свого іміджу. Згадайте хоча б вірші на 8-ме бе­резня, які регулярно від Василя Степановича отримували львівські жінки. Або чорну ман­тію з ланцюгом і беретом, які Куйбіда полюбляв вдягати на різні урочисті події.

- Як реагував Куйбіда?

- Куйбіда був досвідченіший у політичних інтригах і почав пе­регравати Садового закулісними методами. Комісію з еконо­мічної політики було розформо­вано, а частину депутатів з фракції "Реформи і порядок" Куйбіда перетягнув на свій бік, роздаючи різні блага.

ЗІТКНЕННЯ ПЕРШЕ

- Чим закінчилось тодішнє про­тистояння?

- Апогей настав у квітні 2001 року. Тоді, якщо пригадуєте, в день звільнення парламентом прем'єр-міністра Віктора Ющенка львівські депутати ор­ганізували виїзне засідання місь­кої ради у Києві. Садовий був його учасником. Під час нього львівсь­кі депутати, на знак солідарності з Ющенком, ухвалили рішення надати опальному прем'єру зван­ня почесного громадянина Льво­ва. Садовий особисто вручив Ющенку історичне рішення у нього вдома. Куйбіда, з поважних причин, не бере участі у цьому виїзді, а також забороняє їхати до Києва секретарю міськради. Зго­дом екс-мер відмовляється ви­знавати законність київського засідання, мотивуючи це "пору­шенням процедурних мо­ментів". Наскільки я знаю, саме тоді Садовий твердо вирішив піти на вибори мера.

- Але їх програв...

- Так, Садовий тоді домігся свого лише частково. Куйбіда вибори програє. Але плодами користається не Садовий, за якого голосують переважно молодь, студенти і інтелігенція, а ма­ловідомий на той момент дирек­тор підприємства "Дружба" Любомир Буняк. Ідея спе­ціального статусу для Львова, з якою йшов на вибори Садо­вий, значно менше сподобалась львів'янам, ніж обі­цянка Буняка дати воду за два роки.

ПЕРЕГРУПУВАННЯ СИЛ

- Львів опинився з Буняком, а шляхи Садового і Куйбіди розійшлись?

- Так, після виборів 2002 року Садовий залишається у Львові, у "місті, в якому хочеться жити" (передвиборне гасло Садового - авт.). А Куйбіда їде до Києва, попри те, що "наше місто - най­краще" (передвиборне гасло Куйбіди - авт.) (Сміється). У Києві Куйбіді дуже не щастило з посадами. Спочатку екс-мера ла­дили на дипломатичну роботу в Польщі, згодом на губернатор­ське крісло, ще пізніше - на різні міністерські пости. Однак не судилось. Офіційним місцем праці Василя Куйбіди стала по­сада заступника голови Народно­го руху України.

Садовий, у свою чергу, й далі працює в Інституті розвитку міста, який заснував у 2000 році. Цікаво, що його розробками користаються переважно міста Центральної та Східної України, а нова влада Львова їх ігнорує. Стосунки з Буняком у Садового не складаються одразу. Буняк, як і його попередник, бачить в Са­довому лише потенційного кон­курента.

- Але Садовий не дуже гостро воював з Буняком. Були і гостріші випади проти мера?

- Так, на мою думку, цього разу Садовий врахував свої попе­редні помилки. Він не кинув всіх своїх сил на війну з Буняком.

Охочих повоювати з ме­ром, який втрачав до­віру серед львів'ян з "надзвуковою швидкіс­тю", і так було багато. Натомість у 2004 році Садовий разом з одно­думцями створив "Са­мопоміч", і це, без сум­ніву, дуже потужний його проект. Щиро вам скажу, результат вразив не одного досвідченого соціолога чи політо­лога. За півтора року

діяльності "Самопоміч" здобула такий рівень довіри серед львів'ян, якому можуть позазд­рити потужні політичні партії.

ЗІТКНЕННЯ ДРУГЕ

- З чим підійшли Садовий і Куйбіда до виборів 2006 року?

- З приблизно рівними шан­сами. Більшість соціологічних служб дає один і той самий ре­зультат: Садовий і Куйбіда є го­ловними претендентами на пере­могу в майбутніх виборах мера Львова, і втрутитись у цю боро­тьбу комусь третьому навряд чи вдасться. І не лише тому, що в усіх рейтингах обидва кандидати значно випереджають потен­ційних суперників.

- А чому ще?

- Ці два діячі є яскравими представниками двох управлінських середовищ, які ідуть сьогодні на вибори. Середови­ща "рухівського" чиновництва, яке, волею долі, здобуло владу у Львові на початку 1990-х. Пред­ставники цього середовища і досі обіймають більшість посад в місті. І середовища само­стійних управлінців, які до цьо­го часу недооцінювались вла­дою і працювали переважно в бізнесі, наукових інституціях чи просто виїжджали за кордон в пошуках заробітку.

- Як відображатиметься пар­тійна підтримка кандидатів?

- Партійна підтримка в цьо­му випадку є також показовою. В той час як Садового підтримує пропрезидентський Народний союз "Наша Україна", а знаки симпатії посилають "Пора" та "зелені", Куйбіду обстоює Рух і Блок Лазаренка. Подивіться також соціологічні опитування. Садовий значно популярніший серед львів'ян молодшого і се­реднього віку (до 50 років), з се­реднім і вищим рівнем освіти, в той час як Куйбіда користується більшою підтримкою серед пенсіонерів.

- Виборча кампанія тільки по­чинається. Як можете оцінити її старт у виконанні двох головних конкурентів?

- Куйбіда свою кампанію розпочав, використовуючи ще старі радянські методи - підтримку від трудових колективів і масові листи в пресі з прохання­ми "іти на мера". Щоправда, вже на цьому етапі з Куйбідою став­ся невеличкий конфуз. Кілька колективів, зокрема актори Театру юного глядача, ді­знались про те, що вони "просять Куйбіду на мера", лише з газет. Жодних зборів на цю тему з ними ніхто не проводив. А поширена "рухівцями" інформа­ція про нібито прийн­яте рішення висунути Куйбіду єдиним канди­датом від блоку "Наша Україна" - це також прокол. Центральному апарату " Нашої України" довелося навіть офіційно спростовувати таке повідом­лення.

- Старт Садового, на вашу дум­ку, є успішніший?

- Садовий, як на мене, ніяк не може перемкнутися з щоден­ної діяльності "Самопомочі" на безпосередньо виборчу кам­панію. Кажуть, підчас щоденних виїздів до людей на проблемні об'єкти він не хоче говорити про вибори. Садовий, на мою думку, дуже переживає, щоб "Само­поміч" не почали сприймати як виборчий проект. Однак рано чи пізно йому доведеться заговори­ти про вибори. І нарешті поста­вити крапку в цій історії.