|
Саме такою є орієнтовна ринкова вартість публікації замовного матеріалу обсягом у півтори полоси у газеті „Експрес”. Про це повідомило Обсерватору інсайдерське джерело. Поява у четверговому номері найбільш тиражного видання Західної України інтерв’ю державного службовця Петра Олійника із позначкою „Точка зору” (саме так позначаються замовні матеріали) говорить про одне – є ще ресурси в закромах бюджету. За нашими підрахунками, вартість одного слова в публікації – а всього їх більше двох тисяч – дорівнює десяти гривням (!). Тим більш цікавим мав би бути зміст „золотого” інтерв’ю львівського губернатора, яке Обсерватор публікує безкоштовно...
Петро Олійник: Моя посада коштувала мільйон доларів
...Цей вівторковий вечір обіцяв бути цікавим і водночас доволі незвичним. До нас на розмову погодився приїхати нечастий останнім часом гість журналістських ту совок, глава Львівської облдержадміністрації Петро Олійник.
І не просто приїхати, а ще й погомоніти за склянкою пива про життя та політичні процеси. От так, попиваючи пиво та лускаючи горішки, ми й вели нашу розмову. Петро Олійник, як здалося, намагався бути щирим, хоча й інколи дипломатичне пробував уникнути прямої відповіді на незручні запитання. Що з того вийшло, ми й пропонуємо до вашої уваги.
- Вам дорікають, що ви виконуєте замовлення Ющенка: мовляв, зняли з посад лише тих голів райдержадміністрацій, які не належать до "Нашої України" і під час виборів не зуміли здобути для цієї політичної сили необхідну кількість голосів виборців.
- В обласній раді нині є група людей, які нічого не вміють робити у цьому житті. Якщо ви простежите за їхньою трудовою діяльністю, то зауважите, що вони майже ніде не працювали. От вони і влаштовують цирк. Та після виступів усіх цих голів райадміністрацій, вони, як моральні люди, повинні були б просто написати заяви на звільнення: мовляв, Олійник - погана людина, а ми - білі і пухнасті, з тобою працювати відмовляємося.
Натомість вони підняли шалений крик: "Нас репресують!" Та ви самі себе репресували! Люди добрі, ви ж дискредитуєте не мене, а всю „помаранчеву” владу. Бо дехто тільки й чекає нагоди, аби тицьнути пальцем: бачите, там, де керують меншовартісні хохли-западенці, завжди зле. Тому не я виконую замовлення Ющенка (він такого замовлення, як винятково моральна людина, ніколи б не зробив), а вони
виконують чиєсь замовлення. Хіба надихає така ситуація інвесторів, які могли б вкласти гроші в нашу область? Хіба це додає преференцій Автобусному заводу чи іншим нашим підприємствам?
Тому, коли такий собі Держко щось говорить про Помаранчеву команду, то я йому відповідаю: "Ти не маєш ніякого відношення до Помаранчевої команди, тому краще спілкуйся зі своїм другом - нинішнім радником мера Харкова".
І ще одне: чи може голова райдержадміністрації критикувати Президента? Може, але після того, як напише заяву на звільнення. Я власне спершу і запропонував так зробити цим головам. Але вони вибрали інший шлях - шлях комедіантів.
- Свого часу, коли Тимошенко була прем'єром, контрабандисти жалілися один одному: мовляв, "бізнес" дрібніє, бо рефрижераторами вже "контрабас" возити не дають. Однак сьогодні контрабандистський статус-кво відновився. Чому? Що діється на митниці?
- Митниця - це наш бич. Скільки б керівників ми там не міняли, ситуація не стає кращою. Учора відбулася п'ята заміна керівників митниць, але я сумніваюсь, що це якимось чином вплине на ситуацію. Більше того, я підозрюю, що "пральні машинки" з відмивання грошей вже працюють і на польській стороні. Тобто митна мафія розширюється.
І тут вже не обійтися терапією, тут потрібне хірургічне втручання. Але як його зробиш, коли на наших митницях немає електронних ваг, які визначають, що ж везуть у контейнерах - пральний порошок чи розібрані автомобілі. У нас немає єдиної системи комп'ютерного зв'язку, який міг би контролювати роботу всіх митниць. І ще багато чого немає.
- А чому немає? Невже не вистачає грошей? І чи знає про це Президент?
- Не вистачає бажання. Багато кому в Києві невигідно, щоб митниця працювала прозоро, бо вони з неї годуються. Ось і гальмують усі нововведення, які можуть заблокувати контрабанду. А гальмувати дуже просто. Бюрократи-чиновники винайшли багато способів: вчасно не підготували документ, вчасно не подали, вчасно не підписали. Зрештою, дезінформували. Вмикається система ваг, противаг... І знищити цей спрут наразі важко.
- Раніше дуже часто українська опозиція експлуатувала термін "бандитський режим Кучми". Застосовували його й щодо Львівщини. Минуло вже два роки нової влади. Чому ще й досі ніхто не довів "бандитськості" минулої влади? Чи у вас вже нема ніяких претензій до панів Козака, Хом'яка, Медведчука?
- Я можу говорити на цю тему з боку свого крісла. По-перше, система управління виявилася настільки корумпованою, що... Я це відчував, коли ми робили зачистку в податковій адміністрації. Перший ешелон відійшов - непорядок, другий відійшов - непорядок. І тільки коли ми зачищали ці рани аж до начальників районних і міських адміністрацій, тільки тоді ми відчули, що ступили на грунт. Копи ми з Віталієм Хилюком починали цю роботу, нам здавалося: під нами провалюється грунт. Ми щось робимо, а він провалюється. Так ніби ми потрапили на трясовину, на торф'яне поле. Чим більше рухаєшся, тим глибше тебе засмоктує. Дуже багато відомих людей -- політиків, патріотів, поетів, письменників, редакторів, відомих націоналістів, почали захищати цих осіб, про яких ви кажете.
- А хто конкретно кого захищав?
- Одна з моїх функцій - робити спокій в області. Будь-яка закинута річ буде носити ознаку люстрації. Я це не зможу підтвердити, а ця людина скаже: "Я такого не говорив". Тому я не можу - при всій повазі до вашої газети, яку вважаю найуспішнішою в Україні по тиражу - не можу цього сказати, бо я не термінатор.
Які діяли правила? Звання продавалися, посади продавалися, нагороди продавалися, все продавалося. В цій державі в останній період „медведчукізму” все продавалося. І коли Віктор Андрійович почав це все нащупувати, то наткнувся на Піскуна. А той і його, і нас усіх вставив.
- Якщо ви кажете, що вся система залишилася, лише трохи зачаїлася, то чи можна говорити про те, що мафія на Львівщині, спрут, і далі живе?
- У Львівській області надламано уніфіковану систему корупції у фінансових питаннях, у митниці, в міліції. Причому значно, і навіть якщо тепер накласти шини, рана може не загоїтися. Але спрут має такі властивості, що він багатоголовий, він починає виростати - зліва, справа. І коли сьогодні приїжджає комісія перевіряти податкову чи міліцію, це не факт, що вони їдуть нам допомогти. Тож я вам щиро кажу: система надламана. Сьогодні зробіть соціологічне опитування, чи дають сорок відсотків відкатів за ПДВ? Зробіть опитування, чи облдержадміністрація приймає на посади за гроші. Ви ж знаєте, що були ставки на всі посади.
- А скільки ваша коштувала? Маю на увазі - раніше?
- Пільгова ціна - мільйон доларів. Посади продавалися за попередньою оплатою. У Донецькій області це було п'ять мільйонів. Орден "За заслуги" третього ступеня коштував 5000 доларів, другого ступеня - 15 000 доларів, звання генерал-майора - 100 000 доларів. Прейскурант висів на стінах, скільки що коштує. Система справді була страшна.
Мені здається, ми відчуємо те, що відбулося тепер, років через п'ять-шість. Ви собі просто не уявляєте, який це спрут. Я не кажу і не хочу казати, що ми ще не копнули в Україні, у тому числі й у Львівській області, наркобізнес. Це - окрема тема. А вивіз культурних цінностей? Ми ведемо мову про контрабанду м'яса, а мені деколи здається, що нашу увагу навмисно хочуть перевести на цю тему. Щоб ми займалися свининою і курятиною і забули про унікальні раритети, які вивозять. Щоб сьогодні відвести нас від наркобізнесу, експорту й транзиту зброї.
- Яким ви бачите своє губернаторське майбутнє? Нинішні кадрові чистки вас можуть зачепити?
- Що я тепер хочу? Я хочу працювати у Львові, на цій посаді, яку обіймаю. За чотири роки мені вдалося зробити з Червонограда інше місто. Мені вдалося запустити мультиплікаційний момент. Приїдьте сьогодні, подивіться, я думаю, що багатьом містам можна повчитися в Червонограда. Я маю амбіції працювати у Львові. Інших не маю. Мені справді багато хто пропонує іншу роботу, але не Віктор Ющенко.
- Піти у бізнес?
- Ні, на державну службу. Бізнес мене вже зовсім не цікавить. Я був створив у Червонограді мегаструктуру, де працювало 70 тисяч осіб. Потім мене зрадили, і мій бізнес перейшов до „медведчуківських” структур. Мені нецікаво вже цим займатися. Як бізнесмен я вже себе реалізував. Мені цікаво працювати в системі державного управління.
Якщо мені Президент це скаже, то я переконуватиму його залишити мене в області. Якщо він дуже твердо скаже, то я - людина Президента, я піду. Але мені Президент ніколи не казав, щоб я йшов із області.
- Як просувається розслідування вбивства Степана Сенчука? Ви вже знаєте, за що його вбили?
- Я маю відповідь. Але поки що вам не можу відповісти. Скажу лише одне. Це справа моєї честі. Це - мій попередник. Тепер слідство дуже близько підійшло до розкриття цієї справи. Можу тільки сказати, що Сенчука вбили за його життєву позицію і його успіхи.
- Президент обіцяв, що державний бюджет стане прозорим, що це буде така собі книга, доступна для всіх, хто захоче дізнатися, на що витрачені державні кошти аж до копійки. Скажіть, будь ласка, а де можна побачити цю книгу, перевірити, які фінанси отримав той чи інший район і на що їх витратив?
- Знаєте, людей не цікавлять кошти, які йдуть на зарплату вчителям чи лікарям, адже їх неможливо вкрасти. Цікавить те, де можуть бути зловживання. А це капіталовкладення - на будівництво житла, доріг, на екологію, газифікацію. Ще одне джерело бюджетних зловживань - кошти на закупівлю ліків, транспортних послуг. Я подбаю, щоб уже затверджені Кабміном фінанси для області були оприлюднені на нашому сайті.
- У Львові вже кілька років поспіль проводяться помпезні економічні форуми, інвестиційні ярмарки. Звіти про них просто тріщать від очікуваних інвестицій, великомасштабних економічних проектів. А де вони, реальні інвестиції?
- Такі заходи - це промоція території. А вона може бути як ефективна, так і неефективна. Та я вважаю, що проводити їх треба. Це як американське Ельдорадо: скільки піску просіювали крізь сито золотошукачі, щоб знайти крупинку золота. Сьогодні дуже жорстка конкуренція між підприємствами, територіями. Знаєте, хто сьогодні наш головний конкурент на ринку інвестицій? Румунія. І оскільки вона вже однією ногою у Євросоюзі, а ми ще далеко, то перевагу віддають їй.
Нам дуже нашкодило те, що скасували вільні економічні зони. Чому ж злодійськими визнали всі ВЕЗ? Усі ж знали, що 95 відсотків корупційних дій щодо ВЕЗ відбуваються у Донецькій області, де, наприклад, завод, який мав два квадратних метри і півтора працівника у штаті, протягнув через кордон м'яса, цукросировини на мільярди доларів. Треба було перевірити виконання інвестзобов'язань. Якщо в кого порядок (у Львівській області, наприклад, 96 відсотків цих зобов'язань виконано), тоді того залишити, а інших прикрити. Тоді був би аргумент для інвестора. А коли таких аргументів нема, що пояснювати?
- Що робиться з землею в області? Розпаювали, і що далі? Селяни нічого не отримують за свої паї, тому не хочуть здавати їх в оренду, чекають, коли землю можна буде продавати. Поля неорані, простоюють, заростають бур'янами. Не чути й про великі фермерські проекти.
- Земля давно продається, хоча й незаконно. І чим довше ми будемо тримати мораторій на продаж, тим вона цинічніше продаватиметься. А тінізація земельних відносин - це головна причина деградації сільського господарства і розвитку території. Земля повинна мати реального власника. Але що робити? Ну, поставимо ще кілька наглядачів, які змушуватимуть поганих фермерів платити людям за земельні чи і майнові паї. Сьогодні ми так і робимо - втричі зменшили ці борги. Ось наприклад, у Самбірському районі завелися латифундисти, які зробили людей гоями і платять їм копійки. Але скажу, що в області з кожним роком необроблюваної землі дедалі менше, сьогодні десь відсотків п'ятнадцять. В окремих районах, наприклад, у Яворівському - тридцять сім відсотків.
Щодо фермерських проектів, то потрібна регуляторна політика держави. У світі жодна галузь економіки не дотується, крім сільського господарства. Але це мусить бути мудра політика, а не пряма, лобова дотація, як принизлива подачка. Краще виважена цінова політика, державні замовлення, держрезерви, питання ввізного мита. А такої регуляторної політики в Україні немає.
- У нас клубок проблем у житлово-комунальному секторі. Принаймні тут можна дати лад силами місцевої влади? Чи також невістка винна?
- З такими дешевими енергоносіями нема мотивації їх заощаджувати. Може, я кажу непопулярні речі, але так воно є. Треба піднімати тарифи, щоб було вигідно вкладати кошти в енергозаощаджувальні технології. Знаю, будете мене критикувати, що ратую за подорожчання газу, електрики, води, але без цього ми ЖКГ не врятуємо. Хочу нагадати вам енергетичну кризу 1973 року в Європі, коли там усі дружно пересіли на маленькі автомашини. І тепер вважається поганим тоном їздити на великих машинах. Це філософія, над якою треба задуматися й нам.
Як і над багатьма іншими питаннями. Скажіть, це адекватна поведінка - жити пенсіонеру чи пенсіонерці в будинку на 150 - 400 квадратних метрів? Чому не поміняти на меншу й дешевшу квартиру, ще б і на життя вистачило? Увесь світ так робить, тільки не ми. Тож цю реформу треба починати знизу. Я вирішив перевірити на собі, чи можливо самому перевести свій будинок на енергозаощаджувальні технології. Взяв у банку кредит, замінив котел на ощадніший, батареї, вхідні двері, поставив скло-пакети, утеплив зовнішні стіни. Кредит віддавав із зарплати. Не скажу, що було легко, але можливо. Зате тепер заощаджую на газі, менше плачу і не мерзну.
Тож реформу ЖКГ треба починати з доступної кредитної системи, щоб усі люди могли пройти цей шлях. А тоді запроваджувати конкурентне середовище на комунальні послуги.
- Торік ви офіційно заявили, що на Львівщині збудують нафтопереробний завод із гігантськими інвестиціями - понад 3,5 млрд. доларів. А досі - тиша. Чому?
- Шансів 50 на 50. З одного боку, йдуть ігри дядьків із міністерств, а з другого... Я не впевнений, що це серйозно. Але я менеджер, тож повинен сісти перед дзеркалом, налити собі келишок горілки, подивитися на себе і сказати: "Олійник, ти зробив усе, що міг, аби цей проект дістав максимальне сприяння". Але про результат будемо говорити тоді, коли підуть інвестиції, хоча б мільйонів шість. Я поклав собі на руку рушник, бо, як сказав про мене Віктор Андрійович, я - офіціант бізнесу, і чекаю. Не хочу бути Голохвастовим і кричати, що все прекрасно, але я й не можу бути песимістом, бо є лідером, який повинен заряджати оптимізмом.
- Депутат Володимир В'язівський назвав вас найкращим губернатором за останні 15 років, а опоненти називають найгіршим. Як ви самі себе оцінюєте?
- Результати покажуть. Є люди, які хочуть вибити мене з сідла, але це їм не вдасться. Моська гавкає, а караван іде. Думаю, що люди оцінять мене років через п'ять-десять після того, як звільнюся з цієї посади. Бо треба часу, щоб зрозуміти, порівняти.
Я радий, що зумів зробити так, щоб бізнесу на Львівщині було трохи легше працювати, щоб не треба було давати відкати за повернення ПДВ. Вважаю, що я нормальний менеджер.
|
