Хата, родина та мрії Андрія Івановича

Сьогодні Андрій Садовий втретє став батьком: його дружина Катерина народила третього сина. Сьогодні ж у одній з газет вийшов матеріал про те, як і де мешкає родина Садових. Отже, якими є головні месиджі: няньки та прислуги немає; квартира максимально облаштована „під дітей”; все дуже стильно, бо дружина мистецтвознавець; чоловіка вона бачить тільки вночі; він – патріот Львова, витягнув дружину з обійм столиці; його батьки вважають його суперсамостійним, а він любить готувати грузинську яєшню. Єдина проблема – не можуть поїхати в Карпати...

У гостях в Андрія Садового

Помешкання, де ми засинаємо і про­кидаємося, де ми дякуємо Всевишньо­му за кожний прожитий день, де ходи­мо в капцях, розслаблені й задоволені теплом своєї сім'ї, - це те середови­ще, в якому наше єство перебуває без прикрас. А як облаштував свій побут кандидат у мери Львова Андрій Садо­вий?

Квартира

Андрій Садовий мешкає з дружиною і двома дітьми у багатоквартирному бу­динку на вулиці Рудницького. Цей буди­нок споруджував "Карпатбуд", і він прин­ципово різниться від забудов 1980-х років. У під'їзді сторожує вахтер. Двері квартири відчинила сама господиня - дружина Садового Катерина. Як вона розповіла, прислуги та няньки сім'я не має.

"Я сама готую їжу, доглядаю дітей, щоправда, багато допомагають батьки,

- каже Катерина. - У вихованні наших дітей задіяні всі дідусі і бабусі. Адже хлопчики ще маленькі. Старшому Іванові - три роки і чотири місяці, Тадеєві - рік і вісім".

Симпатичні радісні хлопчики відразу вибігли до гостей. Як і більшість дітей, вони залюбки взялися показувати свої забавки. Для дитячих ігор у Садових відведено третину вітальні. Планування квартири модерне, тож малеча почува­ється тут вільно.

Меблів у вітальні мі­німум, зате є спортивний куточок з дра­бинкою і гойдалкою. В протилежному кутку кімнати - два дивани і невелич­кий столик, на стіні - картини, між ними - образ Богоматері. Таке собі затишне місце для відпочинку і прийому гостей.

З вікон кімнати відкривається засні­жений краєвид на озеро і парковий ма­сив. "Це наша спальня, - показує пані Катерина. - А ось у сусідній кімнаті був кабінет Андрія. Про це нагадує тепер лише письмовий стіл. Решту місця ми віддали хлопчикам - зробили тут спа­льню".

Дружина

Катерина родом з Калуша, закінчила Академію мистецтв у Львові, за спеціаль­ністю мистецтвознавець. У неї хороший смак, вона в своїй квартирі сама собі дизайнер. Знає, де і яку картину повісити, куди поставити вазочку, як зробити з дітьми витинанку чи паперову квітку.

Після закінчення академії - а була тоді середина 1990-х - не могла в цьому місті себе реалізувати. Як і багато львів'ян, виїхала на роботу до Києва. До заміжжя вважала, що лише там може втілити свої задуми, тому полюбила Київ з його розмахом і діловитістю. "Там по­стійно щось відбувалося, видно було, що місто прогресує, кипить, - згадує. - Тому я потай сподівалась, що все-таки переконаю Андрія перебратися до сто­лиці. Але він, як корабель-велетень, пря­мував, не змінюючи курсу, і твердив лише одне: Львів має змінитися, відро­дитися, стати великим культурним цент­ром. Таким, яким був колись. І, знаєте, мене захопила його переконаність, я погодилась повернутися до Львова. І тепер бачу, що не помилилася. Тепер ми з чоловіком справжні однодумці".

Катерина невдовзі має народити вже третю дитину (Сьогодні пані Катерина, власне, народила хлопчика - Обсерватор). Каже, знає, що таке відповідальність - і за дітей, і за чо­ловіка, якого останнім часом бачить хіба що вночі. Але жінка не ремствує, навпаки, про чоловікову роботу в "Самопо­мочі" говорить зі щирою гордістю. "Я не байдужа до того, чим займається мій чоловік. Бо на нього рівняються наші діти,-— каже вона. - Я вже бачу, що в нашого Іванка багато Андрієвих рис. Він, як і тато, котрий не звик сподіватись лише на когось, не пропаде в житті. Знаєте, я справді пишаюсь, що біля мене сильна людина. До речі, він жодного разу не по­рушив даних мені обіцянок".

Татко

Нашу розмову перериває дзвінок у двері. "Татко прийшов!" -радісно кри­чать діти. Пан Андрій обіймає хлопчаків. Вони несуть йому свої малюнки і чека­ють таткових коментарів. Він і справді уважно все розглядає, а потім неодмінно хвалить.

Бабуся Ольга (мати Андрія Са­дового), дивлячись на дітей, зауважує, що Андрій у дитинстві був самостійним. Рано почав працювати. Сам, після вось­мого класу, обрав собі популярний в ті часи технікум радіоелектроніки. "Ми ніколи не мали жодних проблем зі служ­бою в армії, -розповідає батько Андрія Садового Іван Григорович, колишній інженер ЛАЗу. -Тоді ча­сто намагались уникнути війська. Та Андрій туди пішов без вагань. Прига­дую, сталося так, що не було кому зі старшихсупроводжувати новобран­ців до Москви. А їх було десятеро. Тоді Андрія по­ставили за старшого. І так вони самі дісталися Мос­кви".

Після служби Андрій пішов працювати регулю­вальником апаратури на "Львівприлад". Працював в експериментальному цеху. "Він сам тоді відчув потребу у вищій освіті, -зауважує Ольга Василівна. -Вступив на електрофізику до Львівської політех­ніки". Батьки Андрія Садового завжди приділяли увагу своїм двом дітям - Андрієві і меншій Ірині. Хоча батько, пра­цюючи на автобусному заводі, багато їздив у відрядження по колишньому Со­юзу.

"Андрій завжди обирав своє і переко­нував нас, що то на часі, -усміхається Ольга Василівна. -Саме так було, коли в 1990-ті роки всі кинулись їздити до Польщі торгувати. Я страшенно хвилю­валася, але батько заспокоював, казав:"Бачиш, як у них все мудро організовано". Крім того, син мав надійних друзів з армії, технікуму. Знайшов серед них одно­думців, і всі разом розпочали свій бізнес. Помалу встав на ноги. Пам'ятаю, ніколи не приїздив без гостинця. І сьогодні, бачу, обрав собі нелегку дорогу. Я спершу його відмовляла, але тепер вірю, що зможе. Завжди молюсь за нього, щоб він у сво­їй роботі мав ласку від Бога".

Побут і відпочинок

"Зароблені гроші я вклав у добру спра­ву. Вони допомогли мені здійснити два мої проекти, -приєднався до розмови Андрій Садовий. -Я заснував ТРК "Люкс" та Інститут розвитку міста. Радіо "Люкс" під час Помаранчевої революції слухав весь світ через Інтернет, бо ми розповідали правду про історичні події, а також допомагали скоординувати дії тих, хто їхав до Києва. І я цим горджусь. А також інститутом і ще одним своїм дитям -"Самопоміччю". Вони успішно сьогодні працюють. Я радий, що від цих моїх проектів є користь людям".

Який Андрій Садовий у побуті, зокре­ма вдома чи, скажімо, на базарі? Чи хо­дить туди хоча б інколи? "О, він ощадли­вий! На базарі, в магазині Андрій зав­жди торгується. Я так не вмію", - зауважує дружина.

"Ваш чоловік, напевно, вибагливий у побуті. Наприклад, що­до страв?" - питаю. "Іванко, скажи, будь ласка, яку їжу вміє го­тувати наш татко?" - питає пані Катерина старшого сина. "У не­ділю татко готує вів­сяну кашу з родзинка­ми, - гордо відповідає хлопчик. - Смачнішу, ніж у мами!"

"Я ще вмію приготувати гру­зинську яєшню гогушари. Що ж до їжі, то завжди слухаюся свого організму, їм те, чого він потребує", - додав господар.

Подружжя Садових разом уже п'ять років. Вони добре влаштували свій по­бут і, як випадає вільний час, уміють пла­нувати відпочинок. На жаль, у Карпати на лещата поки що не виїжджають, за­уважує Андрій Садовий, бо діти ще ма­ленькі й Катерина зараз не в тому стані. Засніжені Карпати, вже, мабуть, поче­кають до наступної зими.