Так вже сталося, що Львівщина в українській історії часто була попереду решти України. Отож, статус області як „Українського П’ємонту” абсолютно заслужений. Відставка львівського губернатора Петра Олійника знову означила Львівську область як своєрідного піонера нової фази політичного процесу в Україні, як перший регіон, який де-факто благословить політичну партію глави Секретаріату Президента Віктора Балоги – ГАРТ.

Три роки львівські ЗМІ із неймовірною наполегливістю відправляли у відставку голову Львівської ОДА Петра Олійника і все дарма. І ось сталося. Цікаво, що заява про відставку Петра Олійника збіглася з відмовою від влади багаторічного кубинського лідера, команданте Фіделя Кастро. Ця аналогія не є випадковою, зважаючи на термін перебування обох при владі. 3 роки Олійника в абсолютно непередбачуваній українській політичній ситуації після Помаранчевої революції – це майже те саме, що півстоліття Фіделя Кастро у відносно спокійній Кубі. Петро Олійник став рекордсменом за часом перебування на посаді голови Львівської облдержадміністрації не тільки серед постреволюційних губернаторів, а й взагалі в історії незалежної України.

Але повернімося до наших баранів. Чому губернатора-довгожителя все-таки пішли? Петро Олійник залишався на посаді за куди-більш несприятливих обставин, а тут раптом серед білого дня… Можна було б зрозуміти, якби Петро Михайлович залишив свою посаду одразу після провальних для його політичної сили „Нашої України” дострокових виборів 2007 року на Львівщині або, скажімо, після президентської догани за посередні соціально-економічні показники Львівщини.

Вихід з „Нашої України” глави Секретаріату Президента України Віктора Балоги, а за ним і Романа Безсмертного з компанією 5 народних депутатів практично поставив український політикум перед фактом створення нового політичного проекту під умовною назвою „Ющенко-2”. Очевидно, для створення нової політичної або громадської сили, яка стане основою підтримки Віктора Ющенка на президентських виборах 2009 року Секретаріату потрібні дві речі – адмінресурс в регіонах і водночас повне відмежування своїх губернаторів від дискредитованої і малопопулярної тепер „Нашої України”. Ймовірно перед Олійником поставили вибір або посада губернатора і робота на політичний проект Віктора Балоги, або відставка.

Чому Олійник відмовився працювати на Балогу? Це питання є найскладнішим у всій історії з відставкою. Адже і собі, і громадськості Петро Михайлович міг пояснити вибір на користь політичного проекту Балоги відданістю Президенту. Моральність такого вибору Олійника була б забезпечена підтримкою проекту Балоги її майбутнім почесним головою Віктором Ющенком, а також масовим, хоча й не повним, переходом „нашоукраїнців” до нової політичної сили. Це обов’язково станеться, питання тільки коли. Зрештою, згода на співпрацю з Балогою не означає миттєвого публічного оголошення про свій вибір: і за таких обставин Олійник певний час міг би успішно очолювати ЛОО „Наша Україна”. Але, вочевидь, були поставлені надто категоричні умови. Або ти з нами, або – проти нас.

До того ж надто непоступливому Олійнику чи сам Балога, чи люди з його оточення, могли б натякнути і про кримінальні справи, які висять на ньому ще з 2004 року, і розслідування яких могло б бути поновлено у випадку, якщо Петро Михайлович спробував би опиратися. Нагадаємо, йдеться про кримінальні справи, в яких фігурують компанії (серед яких ТзОВ „Західпромінвест, ПП Торговий дім „Каприз”, ДВАТ „Шахта Червонорградська”), до яких має дотичність Петро Олійник.

Подавши у відставку, Петро Олійник отримав можливість без скандалу піти зі своєї посади та спокійно відпочити від тяжкої державної роботи.

Нам же залишається лише констатувати, що відставка Олійника – це перша ластівка. Така ж доля спіткає й інших губернаторів, які не погодяться працювати на інтереси нової політичної сили, а також тих голів облдержадміністрацій, які не впишуться в концепцію Балоги.

Наразі про те, чому Олійник відмовився працювати на Балогу, можна лише здогадуватися.

Не виключено, що Олійник не захотів собі ще більше псувати, і без того напружені стосунки з партійцями обласної „Нашої України”, розуміючи, що „нахиляти” партактив, вимагаючи щоб той перекочовував в ГАРТ Балоги доведеться саме йому.

Зрештою, чорна кішка між головою Львівської ОДА та керівником президентської канцелярії могла пробігти значно раніше. Чого варті висловлювання Петра Олійника на останній обласній партконференції „Нашої України”, де він поклав відповідальність за призначення головою міського виборчого штабу політичного блоку „Наша Україна” у Львові „пориста” Володимира Квурта на Віктора Балогу, назвавши це призначення помилкою. Тоді ж Олійник заявив, що не боїться говорити про це, бо не тримається за посаду. Насправді вервечка кадрових рішень, які проходили на Львівщини без жодної участі Петра Олійника, задовго до його відставки засвідчили наявність у губернатора серйозних проблем з Банковою. Звільнення начальника Західної регіональної митниці Михайла Товта одразу ж після затримання потягу з контрабандним іноземним м’ясом, а також голови Сокальської РДА Олексія Кінаха без подання Олійника – це ті лакмусові папірці, що засвідчують втрату львівським губернатором позицій у Києві. Про те, що регулярні кадрові зміни керівників правоохоронних органів Львівщини відбувалися без погодження Петра Олійника, годі й говорити.

Останнім аргументом, який врешті-решт призвів до того, що Петро Олійник вирішив поступитися і написав заяву про відставку можна розглядати проблеми зі здоров’ям губернатора. Згідно з цим варіантом логічним виглядає, що заява про відставку з’явилася одразу по приїзді з Австрії, куди минулими вихідними літав Петро Олійник з приватним візитом. Зважаючи на те, що в тій країні губернатору раніше зробили операцію, то, очевидно, візит мав лікарняний характер.

У будь-якому випадку, найбільш актуальним для Львівщини зараз залишаються питання: чи підпише Президент заяву про відставку Олійника та якщо все таки Петра Михайловича підуть, то хто його стане його наступником на посаді. Поки що Президент зволікає зі своїм підписом, що є ще одним свідченням напружених стосунків львівського губернатора з головою президентського секретаріату. Заява про відставку Олійника, могла бути своєрідним кроком відчаю спрямованим саме на Ющенка: мовляв, областю керуватиме або я, або Балога. Вибирайте, пане Президенте!

Щодо наступника Олійника, то називають прізвища нардепа Ігоря Кріля, заступника голови Секретаріату Президента львів’янина Олександра Шлапака, людей Віктора Балоги, депутатів Львівської облради Леоніда Мельника та Степана Кубіва та екс-голову Львівської ОДА Олександра Сендегу. Зараз немає сенсу гадати щодо прізвища, тим більше, що персоналії не мають великого значення. Очевидно, новим губернатором стане людина з команди Віктора Балоги. Так само зрозуміло, що перед новим губернатором стоятиме єдине завдання створити на Львівщині завдяки адмінресурсу підгрунття для перемоги Віктора Ющенка на президентських виборах 2009 року.

Питання в іншому – чи вдасться новому губернатору втримати контроль над політичною ситуацією на Львівщині. Адже створення нової партії призведе до перерозподілу сфер впливу в обласній та інших місцевих радах, а ще є райдержадміністрації, де більшість голів та керівного складу – „нашоукраїнці”.

І наостанок. Політичне майбутнє Петра Олійника у випадку його відставки теж під великим питанням. Вакансії в центральних органах виконавчої влади тепер вже для нього закриті –Секретаріат Президента не допустить такого призначення. Залишається Львівська обласна рада, де Петро Олійник поки що рядовий депутат, звісно, якщо однопартійці не захочуть зробити подарунок Петру Михайловичу і призначать його головою фракції „Наша Україна”. Та чи потрібно це самому Олійнику?! В Петра Олійника залишається посада голови ЛОО „Наша Україна” та навряд чи він піде в опозицію до нового губернатора і, взагалі, як будуть співіснувати „Наша Україна” і партія Балоги на одному електоральному полі, яке до того ж майже приватизував БЮТ? А справді, чи не зробить Юлія Тимошенко Петрові Олійнику пропозиції, від якої він не зможе відмовитися? Та й мотивація для Олійника очевидна: образа на Президента, людиною якого він був і за що заслужив копняка під зад. Ці питання доведеться вирішувати Петру Олійнику вже як партійному керівнику і депутату облради. Наразі ж перспективи Петра Олійника у політиці такі ж туманні, як і „Нашої України”. Не йти ж йому на пенсію, як Фіделю Кастро…

ЗІК